Українська правда
Історична правда

6 російських міфів про Пакт Гітлера-Сталіна

22.08.2014
Версія для друку

Протягом перших 21 місяця Другої світової війни СРСР та Третій Рейх були фактичними союзниками. 50 років СРСР не визнавав ані цього факту, ані самого існування Таємних протоколів до цього Пакту.

23 серпня 1939 р. відбулася подія, що стала спусковим механізмом найкривавішої трагедії в історії людства – Другої світової війни.

У цей день у Москві було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, відомий як пакт Молотова-Ріббентропа.

Так відбулася змова між двома найбільшими тоталітарними режимами, яка відкрила дорогу до розв’язання найкривавішого конфлікту  у світовій історії. 

Підписання В'ячеславом Молотовим Пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною 23 серпня 1939 року

Хоча під цим документом стоять підписи міністрів закордонних справ СРСР та Німеччини, фактично це була угода керівників держав, а тому у багатьох країнах її називають пактом Гітлера-Сталіна. 

За договором сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу одна на одну і дотримуватися нейтралітету у випадку, якщо одна з них ставала об’єктом воєнних дій третьої сторони.

До цього пакту можна було б ставитися як до досить ординарного документу, проте до тексту договору додавався таємний додатковий протокол, яким встановлювалося розмежування територіальних інтересів сторін – розподіл країн Східної Європи на сфери німецьких і радянських інтересів. 

Факт підписання Таємного протоколу до Пакту Молотова-Ріббентропа СРСР не визнавав 50 років 

Таємний протокол був злочинною змовою керівників двох тоталітарних режимів – диктаторів націонал-соціалістичної Німеччини та комуністичного СРСР. Він передбачав ліквідацію чи позбавлення суверенітету низки держав (Польщі, Литви, Латвії, Естонії) та задоволення територіальних інтересів країн-підписантів договору за рахунок третіх країн. 

За тиждень після укладання договору – 1 вересня 1939 р. – Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня на польську територію зі сходу увійшла Червона армія.

Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням Договору про дружбу і кордон, що став логічним завершенням таємної угоди, укладеної між Москвою і Берліном 23 серпня 1939 р.

Підписання Договору про дружбу і співробітництво між Третім Рейхом і СРСР 28 вересня 1939 року.

Поруч із наркомом Молотовим нахилився до столу радянський посол в Берліні Олександр Шкварцев; стоять зліва направо: ад’ютант Й. фон Ріббентропа Ріхард Шульце-Коссенс, начальник Генштабу Червоної армії Борис Шапошников, міністр закордонних справ Третього Рейху Йоахім фон Ріббентроп, Йосиф Сталін, радянський перекладач Володимир Павлов. Джерело: Національний архів та адміністрація записів США.

Більше про плутанину із фотографіями підписання Пакту 23 серпня та Договору 28 вересня читайте у матеріалі "Пакт Молотова-Ріббентропа: коли Вікіпедія помиляється"

До складу СРСР були включені території Західної України та Західної Білорусії, у подальшому – країни Балтії, Бессарабія, Північна Буковина (1940).

Наприкінці 1939 р. СРСР здійснив напад на Фінляндію, розв’язавши радянсько-фінляндську війну 1939–1940 рр., за що був оголошений агресором і виключений з Ліги націй 14 грудня 1939 р.

Так розпочалася Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, в ході якого за шість років загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей.

За підрахунками Інституту історії України НАНУ, прямі людські втрати України становлять 8-10 млн.

Протягом перших 21 місяця війни СРСР та Третій Рейх були фактичними союзниками, а від 22 червня 1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська війна 1941-1945 років.

Цей конфлікт, також відомий як Велика Вітчизняна війна, не є тотожний поняттю Другої світової війни. Війна між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною була складовою більш широкого географічно і хронологічно глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда.

Зміст та наслідки домовленостей, що містились у таємному протоколі до радянсько-німецького пакту, від початку були для СРСР компрометуючі, а тому саме існування цього додатку офіційно заперечувалося Москвою аж до 1989 р.

У радянські часи і пізніше навколо Пакту про ненапад сформувалося багато міфів, покликаних виправдати дії СРСР, представити їх вимушеними, доцільними чи навіть позитивними. Наприклад, оскільки наслідком угоди стало розширення території Радянської України, дехто закликає вважати угоду 1939 р. прогресивною віхою української історії.

Європейська платформа пам'яті і сумління до 75-річчя підписання Пакту Молотова-Ріббентропа та з нагодии Європейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму випустила спеціальний пам'ятний знак.


Український інститут національної пам’яті зібрав шість найбільш поширених міфів, що стосуються Пакту Молотова-Ріббентропа і підготував спростування.

У вересні 2008 року Європейський парламент своєю Декларацією визначив 23 серпня – день підписання Пакту між Гітлером та Сталіним – Європейським Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму.

Міф №1. Пакт Молотова-Ріббентропа служив справі миру, оскільки давав необхідний перепочинок СРСР перед початком війни

Спростування: Навпаки, угода між Гітлером і Сталіним промостила шлях до Другої світової війни

Гітлер та Сталін як миротворці. Європейська преса відреагувала на підписання Пакту між двома диктаторами хвилею карикатур

Нацистська Німеччина і сталінський СРСР перед 1939 р. були державами, рівною мірою незадоволеними світовим ладом, сформованим у результаті Першої світової війни. Наявні в Європі кордони не влаштовували обидва диктаторські режими; Гітлер і Сталін прагнули розширити підвладні їм території.

Польща була об'єктом радянських та німецьких територіальних зазіхань і одночасно каменем спотикання на шляху до масштабної експансії. Тому два диктатори домовилися спільно розправитися з Польщею.

Якби Сталін не пішов на змову із Гітлером, тоді шанси і рішучість Німеччини напасти були б значно нижчі, а значить і менша ймовірність початку Другої світової війни.

Після поділу Польщі восени 1939 р., СРСР, формально залишаючись нейтральною країною, налагодив масштабне економічне та військово-технічне співробітництво з Німеччиною, чим допомагав їй вести війну проти низки європейських країн.

Поділ Польщі і анексія Радянським Союзом балтійських країн призвели до появи протяжного радянсько-німецького сухопутного кордону. Саме цією обставиною і скористався Гітлер 22 червня 1941 р., коли напав на СРСР.

Міф №2. Друга світова війна почалася для України 22 червня 1941

Спростування: Для багатьох українців Друга світова війна почалася в перший же день – 1 вересня 1939 р.

Львівський вокзал після бомбардування 1 вересня 1939 року

У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе атакували Львів.

Протягом вересня 1939 р. бомбардування зазнали також інші міста Галичини, зокрема Дрогобич, який був зрештою окупований нацистами 18 вересня і переданий Червоній армії 24 вересня.

Тисячі солдатів і офіцерів українського походження зустріли ворога у складі Війська Польського. З мільйона польських військових, 106-112 тисяч (за іншими підрахунками – 120 тисяч) були українцями.

Тільки протягом вересня 1939 р. у боях загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Водночас, ОУН пов'язувала німецький напад із перспективою звільнення з-під польського панування, а тому українські націоналісти намагалися організувати партизанську війну в тилу, а також просувалися разом з Вермахтом у складі добровольчого підрозділу ВВН ("військові відділи націоналістів"). Наступаючи, німецька армія увійшла у межі Галичини і почала штурм Львова. 

17 вересня 1939 р. мирний час закінчився також для тисяч українських радянських солдатів, які перетнули східний польський кордон. Хоча бойові зіткнення між Червоною армією та польськими військами були епізодичними і незначними, в них також гинули люди. 

Трагедією українського народу був його розподіл між усіма воюючими сторонами.

Міф №3. Польський похід Червоної армії був жестом допомоги братнім народам і не узгоджувався із німецькими планами розчленування Польщі

Спростування: Введення на територію Польщі радянських військ 17.09.1939 стало наслідком домовленостей з Німеччиною і було агресією проти польської держави.

Вермахт та РСЧА протягом вересня 1939 року весь час мусили координувати свої дії. Фото 22 вересня 1939 року, Бундесархів

Риторика про необхідність визволення братів (українців і білорусів), про єдність України була ширмою експансіоністських планів вищого керівництва СРСР.

Ані в тексті Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР, ані в секретному протоколі про поділ сфер інтересів, не було жодної згадки про українців чи білорусів.

Навпаки, лінія територіального розмежування не співпадала з межами етнічної території українців і білорусів, а проходила набагато західніше – по Віслі, через Варшаву. На цьому наполіг особисто Сталін. Він не прагнув "соборності" України та Білорусії, а дбав про військово-стратегічні інтереси СРСР.

На фото - так званна "серпнева лінія" між "сферами інтересів" двох тиранів, що проходить, зокрема, через Варшаву. Твердження про те, що сучасні кордони України склалися внаслідок Пакту Молотова-Ріббентропа - просто іще один міф. Карта з газети "Известия" від 18 вересня 1939 року

Після того, як Вермахт почав бойові дії проти Польщі, МЗС Німеччини наполягало на вступі у війну Радянського Союзу, посилаючись на необхідність окупації ним територій, що вважалися радянською сферою впливу, згідно секретного протоколу пакту Молотова-Ріббентропа. 

17 вересня Сталін ввів до Польщі Червону армію, чим порушив Договір про ненапад СРСР і Польщі, укладений в 1932 р.

Викликавши в той день польського посла В.Гжибовського, Молотов цинічно пояснив напад тим, що "польська держава і уряд практично перестали існувати". У цей час, польські війська все ще продовжували чинити запеклий опір Вермахту. 

У війні проти Польщі, СРСР і Німеччина поводились як союзники: координували дії авіації, спільно добивали польські частини, відповідно до встановленої демаркаційної лінії, поступалися один одному захопленими територіями, проводили спільні військові паради з нагоди перемоги.

Міф №4. Завдяки пакту Молотова-Ріббентропа Східна і Західна Україна вперше возз'єдналися

Спростування: Це возз'єднання було не першим в новітній українській історії, і також недовготривалим.

"Воз'єднення" українських земель у череві питона. Карикатура з журналу "Punch" 1939 року. У оригінальному підписі пітон-Сталін звертається до другого плазуна: "Сумніваюся, чи допоможу тобі, Адольфе, але чудово розумію твою точку зору!" 

Першим юридичним актом, що проголошував об'єднання Східної і Західної України, був Акт злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1918 р.

На відміну від 1939 р., тоді від імені двох частин українського народу виступали незалежні і рівноправні уряди. Утім, в умовах війни і революції, Акт 22 січня не призвів до реального довгострокового об'єднанню українських земель. 

Але така ж сама історія і з "возз'єднанням" 1939-го р. Воно тривало менше двох років, – до моменту, поки Німеччина не окупувала західні регіони СРСР. Після відступу німців з України, єдність УРСР регламентувалася вже зовсім іншими міжнародними договорами.

Більше про український вимір Другої світової війни читайте у матеріалі професора Юрія Шаповала "Гітлер, Сталін і Україна: безжальні стратегії"

Міф №5. Пакт Молотова-Ріббентропа слугує юридичною основою знаходження Західної та Східної України в одній державі

Спростування: Юридичною основою сучасних українських кордонів є міжнародне право, що забезпечує спадкоємність кордонів незалежної України з межами колишньої УРСР. 

У свою чергу, західна межа УРСР була встановлена за підсумком повоєнних договорів між СРСР і Польською Народною Республікою.

Формальне затвердження кордону відбулося в договорі, підписаному 16 серпня 1945 р., що набрав чинності 6 лютого 1946 р.

Фундаментальною підставою для проходження польсько-радянського кордону були домовленості провідних країн Антигітлерівської коаліції у 1945 р. на Ялтинській і Потсдамській конференціях.

Пізніше лінія кордону двічі переглядалася і набула завершеного вигляду в 1951 р.

Крім того, слід пам’ятати, що по завершенні війни в 1945 р. до УРСР було приєднано землі Закарпатської України, які до того належали Чехословаччині.

Що стосується західного кордону УРСР 1939-1941 рр., то він не був визнаним міжнародною спільнотою. Фактично, між 1939 і 1945 рр. Західна Україна була спірною територією. 

Міф №6. Денонсація Росією пакту Молотова-Ріббентропа призведе до повернення Західної України Польщі

Спростування: Пакт Молотова-Ріббентропа і Договір про дружбу і кордон СРСР і Німеччини від 28 вересня 1939 р. вже давно втратили чинність.

 

Власне, ці угоди стали неактуальними, ще коли їх порушила Німеччина під час нападу на СРСР 22 червня 1941 р.

Але крім цього, в угоді, підписаній між СРСР і польським урядом у вигнанні (тим, який "фактично перестав існувати") 30 липня 1941 р., Сталін додатково визнав втрату чинності радянсько-німецьких угод 1939 р. у частині, що стосувалася територіальних змін у Польщі.

Сучасна договірна основа відносин між Польщею та Україною ґрунтується на взаємній повазі до територіальної цілісності та на відмові від будь-яких територіальних претензій.

 

Матеріал підготовлений Українським інститутом національної пам’яті на основі Методичних матеріалів до Європейського Дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму Максимом Майоровим та Ростиславом Пилявецем 

Дивіться також:

Як нацисти і сталіністи ділили Україну

Гітлер вітає Сталіна з днем народження у "Правді". СКАНИ

1939: союзники з Третього рейху та СРСР святкують перемогу. ВІДЕО

Друга світова по-українськи. Думки істориків



Теми: Друга світова війна, Гітлер, Сталін, історія України, XX сторіччя, тоталітаризм, Третій рейх, СРСР




АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter