Спецпроект

Загадка одного бою: розгром на горі Яворина

Можна припустити, що прикордонники зуміли безшумно зняти вартових, впритул підійти до табору, навіть захопити гранати упівців і зайняти вигідні позиції зі зручними секторами обстрілу. Відтак курсантів старшинської школи розстріляли як куріпок.

Судячи з радянського звіту, у курсантів офіцерської школи "Олені" кулеметів було небагато

Дисклеймер: цей пост не несе жодного історико-політичного та/або ідеологічного навантаження. Мене цікавить виключно прикладний бік справи.

У рідкісні вільні хвилини вовтузюся з другим варіантом збірки радянських документів про Україну в період 1939-59 рр. Дійшов до звіту радянських прикордонників про розгром офіцерської школи УПА «Олені» у жовтні 1944 р.

Випливають деякі специфічні й не дуже зрозумілі для мене моменти.

Згідно з показами допитаного радянськими прикордонниками інструктора школи Караєва Костянтина Коспалатовича (який за упівськими джерелами, наскільки пам’ятаю, був осетином, колишнім офіцером ЧА, інструктором зі зброярства, сам дезертирував і сам прийшов до радянських органів держбезпеки):

"Из вооружения в школе имеется: 6 ротных минометов, 8 ручных пулеметов разных систем, 15 автоматов, винтовки мадьярских, немецких и русских систем, гранаты по 3 шт. на каждого курсанта, боеприпасы по 300-400 патронов на пулемет и 50-60 патронов на винтовку".

При цьому школа "охраняется тремя круглосуточными полевыми караулами, численностью по 10-12 человек каждый".

Припустимо, що слухачі школи усі озброєні не були, автомати були в інструкторів, але хоча б для вартових повинно бути 30-40 гвинтівок.

Загальна чисельність упівців оцінювалася радянською стороною в 200 осіб + "при школе существовал отряд жандармерии, численностью около 50 чел.". Водночас історик УПА Ю.Киричук говорить взагалі про бл. 500 курсантів на курсі школи (sic!).

Проти школи було висунуто сили трьох прикордонних комендатур та взводу автоматників: "480 человек, три станковых пулемета, 36 РП, три противотанковых ружья, 140 автоматов и 206 винтовок".

Згідно зі звітом прикордонників, упівців попередили місцеві мешканці, тож ті встигли приготуватися:

"Бандгруппа открыла по наступающим комендатурам сильный ружейно-пулеметный и минометный огонь, стремясь воспрепятствовать и приостановить наступление комендатур.

Комендатуры ответили массированным огнем из всех видов оружия по бандитам, последние, неся большие потери, оказывали упорное сопротивление, но подразделения комендатур успешно развивали наступление в заданном им направлении...

После ожесточенного боя в 12.00 банда начала бросать оружие, рассыпаться на мелкие группы и отходить на северо-запад".

Тобто маємо запеклий бій з інтенсивним вогнем з обох сторін. Але що в підсумку?

Згідно з вказаним документом, "в ходе боя убито 184 бандита, взято в плен 5 бандитов". Радянські втрати, згідно зі звітом, склали: "убито 3 человека, из них сержантов 1, рядовых — 2, ранено — 7 человек, из коих: офицеров 1 (остался в строю), сержантов 2 и рядовых 4".

В ході бою радянські прикордонники захопили, зокрема, "Ручных пулеметов — 3 шт. Винтовок — 12 шт. Минометов — 1 шт. Автоматов — 5 шт. Пистолетов (разн. систем) — 5 шт." Тобто маємо лише 25 одиниць стрілецької зброї.

Отже питання: чому такий різкий перепад у втратах? Я не спеціаліст в специфіці контрпартизанської боротьби, але як на мене співвідношення втрат повинно бути не 1:60 - зважаючи на те, що ефекту раптовості не було.

З іншого боку, попри фіксацію запеклого опору упівців, у звіті проковзує, що прикордонники розстрілювали відступаючих противників зі зручних позицій.

Є ще один цікавий нюанс у звіті: "Кроме этого, было подобрано трофейных ручных гранат 150 шт., которые были израсходованы в ходе операции". Отже упівців закидали їхніми ж гранатами, які зуміли захопити раніше?

Звідси припущення – ніякого повідомлення від місцевих мешканців не було / воно було проігноровано / дійшло лише до вартових, а не до основного складу школи.

Тобто упівці спохопилися, коли по них вже відкрили вогонь, не евакуювалися, не привели в бойову готовність кулемети та міномети (у протилежному випадку я аж ніяк не розумію, чому, маючи "сильный ружейно-пулеметный и минометный огонь", прикордонники мали такі мізерні втрати).

Відповідно, можна припустити, що прикордонники зуміли безшумно зняти вартових, впритул підійти до табору (в підсумку захоплено всю штабну документацію, між інших, тобто упівці навіть не мали часу її знищити, а це, за ідеєю, перший обов’язок штабіста), навіть захопити гранати упівців, зайняти вигідні позиції зі зручними секторами обстрілу.

Відтак курсантів школи розстріляли, як куріпок.

Бій почався на різних ділянках в проміжку 11.20 – 11.40, тож прикордонники діяли вже в ясний день, а сам бій тривав буквально 30-40 хвилин. Звідси й майже 100-відсоткові втрати упівців, незмірно мала кількість полонених (хоча пошуки в лісі тривали до пізнього вечора) та відсутність поранених.

Питання № 2: чому так мало захоплено упівської зброї?

Самі прикордонники це пояснюють так: "Часть оружия, нужно полагать, была захвачена разбежавшимися одиночными бандитами в ходе боя. Часть бандитов оружия не имела".

Однак це викликає в мене певний сумнів: зважаючи на те, що число упівців, які зуміли вижити і вирватися з кільця, не може бути більшим за 10-20 осіб, багато стрілецької зброї при собі винести вони не могли.

А от друге твердження – "Часть бандитов оружия не имела" - досить правдоподібне. Водночас чи то Караєв перебільшив, чи то вцілілі упівці зуміли винести 5 мінометів та 5 кулеметів…

Є ще один цікавий момент: "В 19.00 15.10.44 г. комендатуры стали выходить из леса на сборный пункт в дер. Липа. При подходе комендатур к указанному населенному пункту последние были обстреляны из двух домов ружейно-автоматным огнем.

В результате завязавшейся перестрелки оба дама загорелись, внутри горевших зданий были слышны сильные взрывы боеприпасов (мины, гранаты и патроны). Сгорело: два автомата и две винтовки.

Как в последствии стало известно, в домах находились пять бандитов, из которых: два сгорело, два захвачено в плен и один был убит при попытке скрыться".

Отже, склад боєприпасів (саме боєприпасів, бо знайдено лише 4 одиниці стрілецької зброї) знаходився поза межами школи. То упівці в таборі буквально не мали чим відстрілюватися? Схоже на те.

Звідси припущення – в таборі школи УПА практично не було зброї. Та, що захоплена у підсумку прикордонниками, була у вартових. Автомати й пістолети – в інструкторів.

Більше того – набої до стрілецької зброї та кулеметів, міни до мінометів зберігалися далеко за межами табору під невеликою охороною. Відповідно й логічним, як на мене, є припущення щодо відповіді на перше питання.

Третє питання: де весь цей час перебувала й якого дідька робила чота ВПЖ?

Адже, за ідеєю, саме на неї покладалася безпека школи. Більше того – вона вже напевно мала бути добре озброєна та обстріляна. Однак у звіті радянських прикордонників вона фактично не фігурує.

Якщо припустити (не буду категоричним – не маю перед очима упівських джерел), що з боку відділу ВПЖ мала місце, кажучи мовою сучасного Кримінального кодексу, злочинна халатність щодо забезпечення безпеки табору школи, то стає зрозумілим, чому так легко було перебиті її курсанти ("в возрасте от 18 до 20 лет, с образованием не ниже 8 классов", як говориться у звіті).

Щоправда, може бути і ще одна варіація... Інтернет-енциклопедія УПА з посиланням на статтю З. Соколюк-Семеніва "Старшинська школа УПА" у "Літописі Червоної Калини" № 8-9 за 1992 (десь у мене була ця стаття, треба пошукати...) говорить, що загинув виключно штаб – 12 осіб.

Інший дослідник УПА – П. Содоль – уточнює, що школа в цей момент передислоковувалася, оскільки Караєва-«Кацо» підозрювали в зраді, а штаб був знищений саме на марші, а обидві сотні курсантів успішно відійшли та продовжили вишкіл...

У такому разі є пояснення малій кількості захопленої зброї, але немає логічного пояснення великій кількості загиблих з боку УПА.

Або ж радянські прикордонники зробили собі величезну приписку у вбитих противниках, але зуміли захопити штаб, поки курсантів не було в таборі (на практичних заняттях? справді передислокація?), або під їх вогонь потрапили а) мирні жителі; б) неозброєні та ненавчені рекрути/мобілізовані УПА, які могли перебувати в таборі.

Звісно ж, це все, як і сказане вище, припущення.

На користь останніх версій могли б свідчити і дані, які наводить сучасний дослідник УПА І. Патриляк щодо озброєння школи "Олені" у липні-вересні 1944 р.: 1-а сотня: кулемети – 10, СКТ – 12, пістолети-кулемети – 3, пістолети – 13, гвинтівки – 105, 2-га сотня: гвинтівок – 74, СКТ – 14, легкі кулемети – 6, пістолетів-кулеметів – 6, пістолетів – 9, мінометів – 3, 3-я сотня: гвинтівок – 76, СКТ – 16, кулеметів – 5, пістолетів-кулеметів -9, пістолетів – 7, мінометів – 3.

Водночас тут йдеться про три сотні, а в інших джерелах – про дві. То, можливо, це озброєння попереднього курсу, який випустили 21 вересня? І його, цього солідного озброєння, вже не було 15 жовтня?

Резюме: треба пошукати, чи десь в упівського походження джерелах є більш детальні згадки про цей бій, крім загальної констатації загибелі школи. Шкода, що немає плану бою, який докладався до звіту.

Загалом у нас практично не зустрічаються сухий аналіз саме прикладного боку тієї війни – тактики боротьби.

Існує видана в діаспорі (перевидана чи то в 92-му, чи то в 93-му в Україні; відтак перевидана ЦДВР кілька років тому) збірочка "Українська партизанка. З крайових матеріалів", де є кілька інструктивних матеріалів УПА по тактиці.

Плюс – певний аналіз дій радянських органів держбезпеки можна надибати в "трилогії" Ведєнеєва. Ось, наскільки мені не зраджує пам'ять, і все.

А було б цікаво дослідити ці питання, видати з відповідним аналізом та картами.

На сьогодні вже доступні низка радянських документів потрібного характеру – як інструктивних матеріалів, так і звітів про конкретні операції. Ну і з мемуарів обох сторін, якщо добре потерти наждачним папером, можна щось корисне вичленувати.

Але навряд чи ближчим часом буде щось таке – усі зацікавлені сторони вважають за потрібне лише розмахувати прапорами та розбризкувати чорною й білою фарбами.

Ех, шкода, що в мене не було військової кафедри, так хоч би теоретичні основи предмету знав – з якого боку братися…

Джерело: ЖЖ joanerges

Оксамитова (Р)еволюція у Чехословаччині

17 листопада 1989 року силовики брутально били студентів: кількість поранених людей сягала декількох сотень. Ще того ж вечора Прагою розійшлася новина, що поліціанти забили до смерті одного студента, ця ж інформація миттєво поширилась і в західних ЗМІ.

Година папуги. Поїзд не в той бік

У свідомості генерала Лянґнер не було місця для думки, що один офіцер може зганьбитися обманом іншого. Лянґнер летів назад заспокоєний. Під крилом того літака, далеко внизу паровози тягли вагони. У вагонах сиділи польські військові. Їх везли не у той бік, про який домовлявся Лянґнер із Тимошенком і Шапошніковим.

Перше міністерство здоров’я України

На початку травня 1918 року Гетьман Павло Скоропадський розпорядився створити Міністерство народного здоров’я та опіки. В УНР часів Центральної Ради такого міністерства не було. Медико-санітарна справа раніше перебувала у відомстві Міністерства внутрішніх справ, а потім окремого департаменту при уряді

Подвійне життя КҐБіста Заваригіна: чи міг чекіст співпрацювати з ОУН?

Павло Заваригін бореться з українськими повстанцями на Тернопільщині та робить непогану кар'єру. Але в якийсь момент все починає йти не так, і врешті решт чекіст стріляє собі в голову. Збереглися спогади, згідно яких Заваригін насправді став агентом ОУН. Чи не цим пояснюється самогубство?