Спецпроект

П'ятидесятники та УПА. Про маловідомі стосунки протестантів і підпілля

Невідома історія. "Християни віри євангельської вже готувалися прийняти мученицьку смерть, як раптом з'ясувалося, що той повстанець, який планував погубити п'ятидесятників - замаскований агент НКВС". (рос.)

В українській історії взагалі не вивчена тема взаємовідносин та участі протестантів в антирадянському підпіллі, боротьбі у лавах УПА. Короткий уривок із книги А.В. Райчинця частково створює загальну уяву про відносини між п'ятидесятниками (одна із деномінацій в протестантизмі) та УПА. Відсутність тісної співпраці між двома таборами можна пояснити частково ворожістю одних, боязню та наївністю інших.

"Уже в послевоенные годы, когда повстанцы, прятавшиеся в лесах, наводили страх на советскую власть, один из них решил натравить свою боевую группу на сулимовских (село Сулимов Нестеровского (Нестерів - радянська назва Жовкви) района Львовской области) пятидесятников и "перевешать" иноверцев на вербах, в изобилии росших по берегам местной речушки.

Христиане веры евангельской уже готовились принять мученическую смерть, как тут выяснилось, что тот повстанец, планировавший погубить пятидесятников, - замаскированный агент НКВД.

Притом "стучала" у него вся семья – даже дети помогали в этом неблаговидном деле, относя в бидонах с молоком донесения в отделение НКВД, находившееся в соседнем городке Куликове.

В результате на вербе повесили самого "стукача", а его семью расстреляли по законам военного времени.

В целом же недоверие и излишняя осторожность жителей Сулимова по отношению к пятидесятникам не выливалась в активные действия.

Учитывая тот факт, что некоторые родственники пятидесятников шли в УПА, а многие крестьяне так или иначе помогали повстанцам (тетя нынешнего епископа ХВЕП Михаила Паночко носила им еду, за что была арестована и отправлена в лагеря), неудивительно, что повстанцы часто предупреждали пятидесятников об облавах или слежках со стороны одних и других.

Однако в целом христиане веры евангельской по мере сил старались отдалиться от антисоветского подполья. Для этого была весомая причина: Библия призывает верующего быть покорным любой власти.

Кроме того, большинство повстанцев были греко-католиками, а отношения между ними и пятидесятниками оставались натянутыми в силу разных причин, преимущественно догматического характера.

Но было здесь и еще одно обстоятельство, более важное. Повстанческое движение (несмотря на свою тесную связь с греко-католической церковью) оставалось в основе своей все-таки светским – в особенности после того, как умер Андрей Шептицкий. Теперь некому было наставлять на путь истинный молодых патриотов, готовых пожертвовать ради Отчизны и собой и другими…

Для пятидесятников же основой построения государства была Библия. Особое внимание обращалось на ветхозаветные пророчества о том, что без Бога любая нация обречена на упадок и гибель.

Галицкие пятидесятники не меньше других мечтали о свободной Украине, но возрождать нацию и строить государство хотели исключительно на Божьих принципах, то есть на первом месте у человека должны быть вера во Христа и покаяние, любовь к Богу, к своим ближним и обретение благодаря этому жизни вечной.

Поэтому проповедь Евангелия, безупречное христианское поведение и служение людям в то беспокойное время для галицких пятидесятников были важнее стремления к национальной независимости".

Райчинец А.В. Воздвигнутые Богом. - Одесса: Духовное возрождение, 2010. – С. 54-56.

Історія записана і оброблена Віктором Заславським

Джерело: ЖЖ jesfor

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

Останній Шухевич

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"