Столітні традиції антиукраїнської «новомови» росіян

4 серпня 1921 року комуністи постановили називати голод в Росії - голодом, а в Україні «неврожаєм»

 
Бердянськ, 1922

Британський письменник Джордж Оруел у романі-антиутопії "1984" назвав "новомовою" мову, створену тоталітарним режимом партії "АНГСОЦ" ("Англійський соціалізм") для керування підкореним суспільством Океанії та, зокрема, унеможливлення будь-яких форм мислення окрім нав'язаної владою.

Новомова була не просто спотвореною партійно-бюрократичним лексиконом та партійною ідеологією англійською: у ній слова втрачали своє первісне значення і мали цілком протилежний зміст. За кілька десятиліть вона мала цілком витіснити "старомову" – класичну англійську. Британець взяв за модель для новомови офіційні документи тоталітарних СРСР і Третього райху.

Українці ознайомилися з новомовою російських комуністів у процесі її виникнення – під час кількох російсько-українських війн і окупацій за їх підсумками більшовицькою Росією більшої частини території УНР у 1917–1921 рр.

Під час масового штучного голоду 1921–1923 рр. філія РКП(б) в Україні – КП(б)У (існувала на правах обласної організації РКП(б)) – продовжила застосування цієї практики. Кричущий приклад якої стався 101 рік тому – 4 серпня 1921 р. – Політбюро ЦК КП(б)У винесло щодо питання про боротьбу з голодом наступну ухвалу:

"Указать губкомам, что при проведении кампании необходимо различать призыв к борьбе с голодом в России от борьбы с неурожаем на Украине, где помощь местам, пострадавшим от неурожая, может быть оказана вполне своими губернскими или уездными средствами".

Ціна цього рішення виявилася страхітливою для українського народу – десятки, а може і сотні тисяч життів. Вже влітку 1921 р. комуністичні вожді окупованої України знали, що насувається голод, пов'язаний з результатами їх політики, несприятливими кліматичними умовами та наслідками воєн і революцій.

Втім замість зосередження зусиль на порятунку українців КП(б)У взялася за виконання вказівок з Москви щодо постачання продовольством Росії. Допомогу голодуючим в Україні все ж активно збирали і… відправляли до РСФРР.

Більшовицький режим не просто забороняв збирати або привозити з-за кордону допомогу голодуючим українцям, він значний час відмовлявся оголошувати регіони УСРР, де вже фіксувалася масова смертність від голоду, голодуючими, намагався у них збирати продовольчу допомогу Поволжю та направляв сотні тисяч російських біженців в Україну.

Інформаційна блокада у ЗМІ про голод в Україні була знята лише на межі 1921–1922 рр. А іноземним організаціям допомоги червона Москва дозволила працювати в Україні де-факто лише з весни 1922 р., тоді як у Росії вони почали діяти ще у серпні–вересні 1921 р.

 

Більшовицькі традиції використання новомови для спроб підкорити Україну активно продовжує неототалітарний путінській режим. Світ вже не перший рік чує його дегуманізуючі українців вигадки про "хунту" і "фашистав" в Києві, "злочинний києвскій рєжим", "адін народ".

З початком нової фази агресії у лютому 2022 році словник російської новомови поповнився висловом "спеціальна воєнна операція" і забороною називати війну проти України війною.

З весни 2022 року в РФ та на тимчасово окупованих українських територіях діють нові законодавчі обмеження на свободу слова, що передбачають кримінальну відповідальність за так звані "фейкі" про дії російської армії в Україні.

Кримська правозахисна група задокументувала факти застосування статті "за дискредитацію російської армії" у Криму з початку березня до 20 липня 2022 року.

За цей період, повідомляють правозахисники, окупаційна влада передала щонайменше 73 адміністративних провадження на розгляд до "судів" Криму за ст. 20.3.3. КпАП РФ (""публічні дії, спрямовані на дискредитацію російської армії").

За 62 з них винесено ухвалу про призначення покарання. Загальна сума штрафів склала близько 2 мільйонів рублів.

Найсумніше, що порушення провадження найчастіше починається з доносу. Приміром, в одному з випадків в Криму учні донесли на вчительку, яка під час уроку намагалася розповісти, що в Україні немає нацистів, а українці не зустрічають російську армію як визволительку.

В іншому — вихователі дитячого садочка написали донос на свою колегу за негативні висловлювання про президента РФ і війну в Україні. У третьому — дружина повідомила поліцію про суперечки з чоловіком на політичну тему!

Це свідчить, що путінський режим використовує новомову на окупованих територіях України як один із інструментів формування "гомо путінус" – "людини невільної", підданого неототалітарної держави.

Втім, ситуація на російсько-українському фронті та у світі дозволяє припустити, що у діючого російського режиму історичний час може вичерпатися набагато швидше, ніж новітня російська новомова деформує свідомість більшості людей на окупованій території України…

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.