Єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА

Хаїм Кахане - єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА та брав участь - разом з українцями - у боях проти поляків у Львові. Опісля Хаїм служитиме в легендарній британській SAS (стане одним із тих про кого у 1967 році американці знімлять кіно "Тобрук"). А із створенням держави Ізраїль - буде одним із засновників десантно-штурмових військ ЦАХАЛ, начальником штабу першої роти, створеної у 1948 році.

 
Хаїм Кахане

Сайт "Єврейські Герої" ось так описав боротьбу Хаїма Кахане в УГА в листопаді 1918 року:

"…На одній із вулиць Львова він зустрів свого знайомого – єврея-лейтенанта на прізвище Ґольдберг, члена сіоністського комітету. Ґольдберг зняв розпізнавальні знаки колишньої Австро-Угорської монархії та причепив до капелюха біло-блакитну стрічку. Кахане розповів Ґольдбергу про свою ідею: бути прийнятим на службу до українців, щоб єврейська громада Львова, яка завжди ризикувала бути між молотом і ковадлом, мала власного члена в лавах Української армії - Галицької. Ґольдберг негайно погодився.

Буквально за одну ніч капрал Хаїм Кахане просунувся у військовому званні…. Відразу після вступу до лав Галицької армії брав участь у вуличних боях проти поляків. У розпал бою він, як командир невеликого загону, брав участь в атаках на пункт головної застави поляків. Хаїм Кахане, який відзначився в бою, навіть отримав похвалу від українського полковника, схожого на викладача університету".

Паралельно з боями за Львів 18-літній Хаїм допомагав єврейській громаді міста. Постачав продукти немічним, хоронив загиблих від випадкових куль євреїв. 21 листопада 1918 року, коли українці залишили Львів, потрапив у полон і отримав поранення. Цього разу, вже вирвавшись з полону, його врятувала єврейська родина.

Під час Другої світової війни служив SAS… А сталось це так. У грудні 1939 року, вже перебуваючи в Палестині, він пішов добровольцем до англійської армії. Пройшовши інженерний вишкіл був відправлений будувати залізницю на узбережжі в Ла-Манші. Бав участь у рятувальних роботах у розбомбленому Лондоні.

"У жовтні 1940 року в порту Суец відділилася рота військових піонірів, що прибула з Англії. Кахане разом із 240 іншими солдатами увійшов до нового спеціального підрозділу – "Commandos M. 51", який був створений за ініціативи генерал-майора Дженарі Катера.…

Наприкінці зими - на початку весни 1941 року Хаїм Кахане неодноразово брав участь у боях проти італійців у складній місцевості. Однією з таких операцій було захоплення цитаделі Керн, яка займала важливе стратегічне місце в італійській Еритреї. Кахана зі своїми друзями брав участь в облозі міста Гондар. Це була остання велика битва в кампанії із вигнання італійців з Африки.

Після розформування підрозділу "Commandos M. 51" Хаїму Кахане надійшла нова пропозиція, від якої він не зміг відмовитися. Як колишній австрійський громадянин і досвідчений військовий він приєднався до спеціальної розвідувальної групи (скорочено SIG), яка була сформована для проведення рейдів за лінією фронту. Солдати цього підрозділу носили німецьку форму, тренувалися з німецькою зброєю і навіть розмовляли між собою лише німецькою мовою".

Одного разу Кахане врятував життя засновнику SAS Девіду Стерлінгу, коли разом натрапили на німецький блок-пост, який неможливо було проминути. "Кахане вийшов з машини і почав обсипати німецьких солдатів соковитою лайкою. Кричачи, що він перевозить важливих британських полонених, Хаїм махав рушницею в обличчя переляканим солдатам і змушував їх дозволити машині їхати далі".

Після створення Держави Ізраїль Кахане 10 років служив в ЦАХАЛ. Створив вишкільний центр, який готував перших ізраїльських десантників, подбав про його матеріальне і технічне забезпечення. Кахане з друзями підготував перших інструкторів для десантних військ. На пенсію вийшов у 1958 році в званні майора, здійснивши черговий стрибок із парашута.

Як же багато історій вояків української армії залишаються недослідженими через десятиліття московської окупації України.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.