Спецпроект

Від Африки до України. "Yanukopedia" Сергія Руденка

"Янукович, по словам Анны Герман, как Африка – думаешь, что знаешь о ней все, но после близкого знакомства меняешь свое представление о континенте. За десять лет о нем сказано и написано многое. Я попытался расширить наше представление о "континенте Янукович".

Будучи поетом за покликом душі, але офіційно вважаючись публіцистом, автор цієї книжки завжди умів суміщати романтичний погляд на історичну дійсність з прагматичним підходом до реальності  наших буднів.

Ось і цього разу, видаючи чергову книгу-досьє з химерною назвою "Yanukopedia", Сергій Руденко обрав відповідний формат історико-культурного лексикону, який дозволяє приглянутися до такого явища, як "політика" з точки зору не зарозумілого аналітика, а з позиції звичайного обивателя, якого цікавить насамперед побутові деталі з життя народних обранців.

Янукович: "Долой своеволие и безнаказанность чинуш!" Агітка 1990 року. ФОТО

На відповідний лад, притаманний актуальній наразі "історії повсякдення", налаштовує вже переднє слово автора до його аналітичного творива:

"Виктор Янукович, по словам Анны Герман, как Африка – думаешь, что знаешь о ней все, но после близкого знакомства меняешь свое представление о континенте. За десять лет, которые Янукович присутствует в высшей политической лиге, о нем сказано и написано многое. И о его судимостях, и о его друзьях, и о его соратниках, и о его отношении к оппонентам, и о многом другом. Словом, Африка, – как она есть. Я попытался расширить наше представление о "континенте Янукович". А точнее – систематизировать информацию о нем. Со временем ведь многое забывается – поступки, высказывания, эмоции". 

 

Справді, у збірці фактів Сергія Руденка з життя наського політичного бомонду, а також безпосередньо нинішнього президента України, чимало згадок про важливі (гіркі, кумедні, але все одно вікопомні) віхи на шляху до точки кипіння, на якій закінчується аналітика і починається "живе" життя абсурду.

Тут навіть славне ім’я Донцов опирається історичній правді-дійсності, витворюючись на химерного "однокласника Виктора Януковича, автора стихотворения "Виктор ты наш лучезарный": "Виктор, ты цвет наш и знамя, / С тобой мы пойдем на врагов! / Веру принес в народ, / Счастье, свободу и кров".

Агітпроп за Януковича 2004 року. ФОТО

Здається, у попередніх книжках-досьє Руденка – "Вся президентська рать", "Вся прем’єрська рать", "Вся Юліна рать", "Уряд Юлії Тимошенко", "Чоловіки Юлії Тимошенко", "25 багатіїв України" – цього "живого" компоненту було менше, і не дивно, що зі своїм новим дітищем автор енциклопедії вирішив бути ближчим до народу, виклавши свій твір у вільному доступі на сайті "Буквоїд".

Народ, як знати, відповів взаємністю, і вже сьогодні вільно буде зауважити, що "Yanukopedia" Сергія Руденка за кілька тижнів стала справжнім бестселером, адже від 18 травня, коли вона з’явилася в Інтернеті, з нею ознайомилось близько 30 тисяч читачів.

Отже, "Yanukopedia"  – це не лише максимально зібрана інформація про Віктора Януковича, як запевняє автор, пропонуючи "220 фактов и персон, связанных с прошлым и настоящим Президента", але й чимало фактів-імен-ситуацій, які творять небуденну історію з повсякденного буття президентської кузні кадрів.

Причому робиться це у доволі простий, але незвичний для нашої історіографії спосіб. Адже за всі часи наша влада намагалась наділити споживача історичною свідомістю, охопивши своїми власними ідеями геть увесь світ: від кабінету генсека до колгоспної клуні.

Анти-Герой Янукович

Щоб у піснях співалось про що завгодно, але обов’язково на тлі чи то "радянської", а чи "незалежної" епохи. Тобто до уваги брався ментальний резонанс, а не професійні якості того чи іншого виконавця.

Ось і автор енциклопедії мовить про те саме, тлумачачи свій метод архівування реальності: "Час минає і все дуже швидко забувається. У тому числі – і те, як наші зірки естради брали участь у передвиборчих турів. І не лише агітували за них, але й демонстрували свою політичну позицію. Я виклав усю інформацію про підтримку Віктора Януковича зірками естради на президентських виборах 2004 та 2010 років. Енциклопедія містить і висловлювання зірок про нинішнього президента України".

З цього приводу не зайве буде згадати, як зазвичай усе пояснюється соціологією мистецтва, звідки у нас походять дивні призначенням на високі конкурси, на широкий розголос, на обов’язкову славу.

Так, за однієї влади у фаворі була Руслана, за другої – "Ґринджоли", за третьої – взагалі Наталя Могилевська. До чого тут музика, спитаєте?

Від Брюховецького до Януковича? Спільні долі політиків

До речі, крім безлічі офіційних і не дуже фактів про чинного президента України (найбільш зворушливо виглядають згадки про його улюблені пісні, коронні вислови та іншу романтику буднів), у нинішній книзі-досьє Сергія Руденка править бал культура. І насамперед, даруйте, спорт.

Тут і плавчиха Яна Клочкова, і гімнастка Лілія Подкопаєва, і футболіст Андрій Шевченко, і навіть тренер Олег Блохин. Хоча, вистачає також вищезгаданих діячів мистецтв. Наприклад, Ірина Білик і Ані Лорак, Альона Вінницька та Іво Бобул, Кузьма Скрябін і Руслана Лижичко, Наталя Могилевська і Таїсія Повалій.

Заодно пом’януто також класиків літератури на зразок Анни Ахматової, Антона Чехова, Ісака Бабеля і навіть Гулака-Артемовського, які у книжці так само присутні, завдяки згадкам про них нашого Президента. Першого з них він заримував зі своїм земляком Ахметовим, другого коронував у поети, третього вивів у діячі міжнародного руху, а четвертого назвав Гулаком-Артемівським.

2004: Янукович обзиває Ющенка "боягузом і "базікалом"

Загалом з огляду на дистанцію між Бабелем і Бебелем – тобто через особливості "національної" культури – згадувана тут відстань від Африки до України не видається аж такою великою, якщо глянути на неї крізь аналітичні окуляри історії повсякдення. А воно ж, це повсякдення (а точніше його людське наповнення), зазвичай мінливе не лише у політичному аспекті, але також у культурно-історичному, якому приділено чимало уваги у дослідження Сергія Руденка.

Так, наприклад, інформації про видатних і не дуже осіб зі світу мистецтв, які заграють з номенклатурними темами у своїй творчості, в якій, знов-таки, "національний" контекст вкотре сходиться з "державним" бомондом, "Yanukopedia" містить доволі.

Всю політичну кар'єру Віктора Януковича супроводжують якісь кумедні історії та символи. Дивіться "яєчний теракт" проти Федоровича у розділі "Відео"

Скажімо, таке: "Во время Оранжевой революции Кузьма был предан обструкции со стороны коллег и поклонников Виктора Ющенко. Против него выступили даже два участника группы "Скрябин" – Сергей Гера и Ростислав Домишевский, которые покинули Кузьму. В 2010 году певец признался, что в 2004 году его заставили агитировать за лидера Партии регионов: "Я бы и пять лет назад не ездил за Януковича. Просто тогда канал "Интер" поставил меня перед выбором: или я еду в тур за Януковича, или они вычеркивают меня навсегда из эфиров. А для музыканта отсутствие эфира равносильно ауту".

Можливо, для автора енциклопедії засилля історичних фактів, які викидають його з реальності до царства державного абсурду, теж було незносним, і він зважився на чергову ін’єкцію читацької уваги?

Вплив Сонця на історію. Чому Лівія і скільки часу лишилося в Януковича?

Хай там як, але читачеві від цього не легше, бо навіть знайомлячись з культурним буттям наших державників, він все одно стикається з метафізикою історичної правди-матки, замішаної на постмодернізмі.

Пригадуєте, як її висловлено у "Дні опричника" Володимира Сорокіна? "Що з Росією буде?", – питають там стару пророчицю. "Будет ничего", – запевняє вона. Хіба не оптимістичний прогноз?

Те саме у випадку вже з нашим рідним «національним» контекстом. Так, "Yanukopedia" містить згадку про книгу Віталія Спажука "Жизнь под знаком факториала", автор якої, як значить Сергій Руденко, "представил читателю Виктора Януковича в неожиданном ракурсе".

Янукович - президент-2004. Знищений номер "Урядового кур'єру"

І зокрема у ракурсі вищезгаданої пророчиці: " – Что же будет со страной,  Виктор Федорович? – спросил я убитым голосом. Он резко поднялся с кресла, отошел к окну, задумался...  А может,  просто успокаивался, потому что, вернувшись, заговорил уже в спокойном тоне: – Восточная мудрость гласит: "Из каждой ситуации всегда есть больше, чем два выхода".

Хай там як, але найкращий вихід – це, як відомо, вхід, і увійти до химерного світу енциклопедії Сергія Руденка варто хоча б для того, щоб не заблукати у лабіринті політичних реалій нашого сьогодення.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.