Спецпроект

Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження

Американський політолог, професор Ратґертського університету Олександр Мотиль на історичних прикладах Османської, Габсбурзької, Російської, Німецької імперій, СРСР розглядає закономірності виникнення, розвитку, занепаду, розпаду та відродження імперії як політичної системи.

Американський політолог, професор Ратґертського університету Олександр Мотиль на історичних прикладах Османської, Габсбурзької, Російської, Німецької імперій, СССР розглядає закономірності виникнення, розвитку, занепаду, розпаду та відродження імперії як політичної системи.

З-поміж усіх можливих методологій дослідник вибрав структурний підхід, що дав змогу зосередитися на структурно-інституційній спадкоємності та на її впливі на постімперські відносини ядра і периферії. Саме в імперіяльній структурі, на Мотилеву думку, закладено ключ до розуміння того, чому зв'язки між центром і периферією поступово слабшають, що надалі спричиняє крах усієї системи.

Імперія, за означенням автора, це ієрархічно організована політична система, що має втулкоподібну будову - як колесо без обода, у якій центральна еліта і влада домінують над периферійними елітами і спільнотами, діючи як посередники в їхніх важливих узаємодіях і спрямовуючи потоки ресурсів від периферії до центру і знову до периферії.

Попри важливість періодів зародження та могутности імперії, найбільшу авторову увагу привернула її завершальна фаза - зникнення. Прискіпливе Мотилеве дослідження значно урізноманітнює уявлення про способи й чинники розпаду імперської структури - від поступового виснаження до швидкого, подеколи несподіваного краху.

Втім, чи не найцікавіше у книжці - це твердження про те, що окремі імперії мають шанс на порятунок, і за певних умов здатні відродитися. Приміром, автор пропонує уважніше придивитися до сучасної Росії, яка вже була імперією за часів Романових і свого часу зуміла переродитися в імперію совєтську:

«Незалежно від того, чи знайдуть читачі теорію переконливою, вони можуть бути по-дитячому вражені тим, що книжка залишається доречною, зокрема її теза про те, що Росія може спробувати відродити імперію.

Недавні події - починаючи від газової війни проти України у січні 2005 року і завершуючи вторгненням до Грузії у серпні 2008-го - виглядають підтвердженням висновків книжки. Звісно, книжка також доводить, що Росія є надто слабкою, щоб утримувати імперію, і що будь-яка така спроба, отже, веде до безславного кінця й уможливлює державний крах».

Книжка може правити за добре теоретичне підґрунтя вивчення імперій і в історичному, і в політологічному, і в соціологічному вимірі.

Джерело: видавництво "Критика"

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.