РПЦ відмовилася пробачити Льва Толстого
Як пояснив отець Тихон, канонічне церковне поминання Толстого неможливе, оскільки він публічно не відмовився від своїх духовних помилок. Однак, за його словами, жодних "анафем і проклять" проголошено не було.
Російська Православна Церква не може скасувати відлучення від церкви великого російського письменника Льва Толстого, незважаючи на високу оцінку його творчості і 100-річчя після його смерті.
Відповідальний секретар Патріаршого ради з культури архімандрит Тихон Шевкунов зазначив, що рішення Святійшого Синоду від 20 лютого 1901 року, згідно з яким Толстого відлучили від церкви, не можна скасувати, оскільки це було "лише констатацією вже доконаного факту", повідомляє Кореспондент із посиланням на офіційний друкований орган уряду РФ "Российская Газета".
Оскільки граф Толстой сам відлучив себе від Церкви, "чого він не тільки не заперечував, але і при кожній нагоді рішуче наголошував".
За словами священнослужителя, ще коли Льву Толстому було 27 років, він виношував ідею створення нової віри, про що свідчать його щоденники тієї пори. А в похилому віці, відчувши, що близький до цієї мети, письменник створює невелику секту своїх шанувальників і пише "Євангеліє від Толстого", при цьому головним об'єктом нападок Толстого стає Православна церква.
"Його висловлювання і вчинки, спрямовані проти неї, були жахливі для православної свідомості. Більше того, діяльність Толстого в останні десятиліття його життя, на жаль, була воістину руйнівна для Росії, яку він любив. Вона принесла нещастя народу, якому він так хотів служити . Недарма вождь більшовиків надзвичайно цінував саме цей напрямок діяльності Толстого і називав письменника "дзеркалом російської революції", - зазначив отець Тихон.
За його словами, великі подвижники Церкви - святий праведний Іоанн Кронштадтський, святитель Феофан Затворник, багато інших - з гіркотою визнавали, що "великий талант графа Толстого цілеспрямовано спрямований ним на руйнування духовних та громадських устоїв Росії".
"Останні дні життя великого письменника говорять нам про ту болісну боротьбу, яка відбувалася в його душі", - вважає священнослужитель.
Він втік зі свого родового гнізда - Ясної Поляни, але не до своїх однодумців, толстовців, а в найвідоміший тоді російський монастир - Оптину пустель, де в той час перебували старці-подвижники. Там він спробував зустрітися з ними, але в останній момент не зважився на це, про що тоді ж з гіркотою признавався своїй сестрі - черниці сусіднього з Оптиною пуселею Шамординського монастиря.
Пізніше, на станції Астапово, передчуваючи смерть, він звелів послати телеграму до Оптиної пустелі з проханням прислати до нього старця Йосипа. Але коли два священики прибули в Астапово, учні та послідовники, які оточували помираючого письменника, не допустили цієї зустрічі.
Як пояснив отець Тихон, канонічне церковне поминання Толстого неможливе, оскільки він публічно не відмовився від своїх духовних помилок. Однак, за його словами, жодних "анафем і проклять" на нього проголошено не було.
Відповідь особи РПЦ була дана президенту Російського книжкового союзу Сергію Степашину. Він звернувся до патріарха Кирила з проханням до 100-річчя з дня смерті письменника переглянути його відлучення від Церкви.
