Спецпроект

Закарпатські угорці розділилися щодо перейменування Берегова на Береґсас

У найбільшому угорському місті України голоси місцевої громади щодо перейменування поділилися майже порівну. При цьому на референдум прийшло менше половини громадян.

За інформацією "Закарпаття онлайн", ініціативу очільника Демократичної партії угорців України і водночас чинного мера міста Берегово (виграв і ці вибори) Іштвана Гайдоша підтримали 4 688 берегівців, тоді як проти висловилася практично така ж кількість - 4 358. Ще 332 бюлетені визнані недійсними.

Є й інший важливий нюанс -  низька явка: участь у референдумі взяли 47,76% виборців.

Як уже повідомляло "Закарпаття онлайн", разом з виборами міського голови Берегова та депутатів у Берегівську міську й Закарпатську обласну ради у цьому райцентрі Закарпатської області 31 жовтня було проведено місцевий референдум про перейменування його в Береґсас.

За це проголосували 27 депутатів (один утримався), присутні на сесії Берегівської міської ради 3 вересня цього року.

 

 Ініціатором цього рішення називається нинішній міський голова Берегова, очільник Демократичної партії угорців України і колишній функціонер СДПУ(о) на Закарпатті Іштван Гайдош.

Вважається, що в такий спосіб він намагався здобути для себе та своєї політичної сили додаткові симпатії в Берегові та Берегівському районі, заселених переважно угорцями, на місцевих виборах 31 жовтня.

Назву Береґсас нинішнє Берегово мало в часи, коли місто входило до складу Австро-Угорської імперії.

Береговом воно стало називатися ще у 1920 році, коли за рішенням Тріанонського договору місто увійшло до складу новоствореної Чехословацької держави. 

Але через неповні два десятиліття, коли за рішенням Віденського арбітражного суду 2 листопада 1938 року місто знову відійшло до Угорщини, угорська влада повернула йому назву Береґсас.

Кінохроніку вторгнення угорських військ у Західне Закарпаття в 1938 році  дивіться у розділі "Відео"

Щоправда, вона протрималася недовго, адже в 1945 році місто разом із усім краєм стає частиною Української РСР і місту знову повернули назву Берегово.

Перейменовувати населені пункти в Україні може тільки Верховна Рада - після відповідних голосувань районних і обласних рад. Те, що за перейменування міста виступило ледь-ледь більше половини угорської громади, навряд чи послугує вагомим аргументом для зміни назви.

Хоч на залізничному вокзалі Берегова давно є вивіска й "Beregszasz".

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.