Спецпроект

ГРУЗІЯ РОЗПОЧАЛА ЛЮСТРАЦІЮ І ЗАБОРОНИЛА СВАСТИКУ ТА СЕРП І МОЛОТ

Парламент Грузії у вівторок прийняв "Хартію свободи", яка вводить обмеження для колишніх радянських чиновників і не допускає використання в громадських місцях фашистської та комуністичної символіки.

Про це повідомляє Кавказький портал.

Автором закону є депутат опозиційної фракції "Сильна Грузія" Гія Тортладзе, який об'єднав в цьому документі раніше розроблені ним законопроекти "Про люстрацію" і "Акт патріота". Хартія, яка вступить в силу з 1 грудня 2012 року, була прийнята одноголосно.

Частина Хартії, що стосується люстрації, передбачає встановлення посадових обмежень для колишніх співробітників спецслужб Радянського Союзу, а також колишніх вищих посадових осіб компартії та комсомолу.

Ці люди не зможуть працювати в представницьких чи виконавчих органах, Раді безпеки, Кабінеті міністрів, займати посади голів департаментів, в адміністрації президента, апараті парламенту, урядовій канцелярії, регулюючих комісіях.

Для них також будуть задіяні обмеження для роботи в міністерствах оборони і внутрішніх справ, оперативних підрозділах у званні віце-полковника і вище. Вони також не можуть обіймати посади суддів, керівників вищих навчальних закладів, проректорів, деканів та завкафедрою. Також для них буде неможливо перебувати в керівництві Громадського телебачення або бути членом регулюючої ради.

Особи, які співпрацювали з радянськими спецслужбами, зможуть брати участь у виборах лише після того, як інформація про це стане публічною для виборців.

Комісія, яка буде розглядати реєстри осіб, що потрапляють під люстрацію, повинна бути створена президентом, і по одній людині в неї представлять фракції парламенту Грузії.

Протягом шести місяців після вступу закону в силу комісія отримає в своє розпорядження від відповідних органів матеріали про секретних агентів радянських спецслужб.

Також комісія отримає повноваження "розгляду і прийняття рішень щодо викорінення комуністичної чи фашистської символіки, культових будівель, пам'ятників, монументів, назв вулиць, які пропагують комуністичну чи нацистську ідеологію".

Нагадаємо, що в лютому 2011 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону, який передбачає кримінальну відповідальність або штраф до 17 тисяч грн за "пропаганду, публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму і нацизму".

У квітні 2011 року ВР підтримала скопійовану з російської постанову, яка засуджувала спроби порівняння СРСР із нацистською Німеччиною.

У березні 2011 року голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані президентом Ющенком, ані нинішньою владою.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.