Спецпроект

ДОНЕЦЬКІ ШАХТАРІ СПАЛИЛИ ПРАПОРИ СРСР І ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (відео)

Сьогодні, 22 червня, о четвертій ранку на вершині одного з териконів шахти ім. Челюскінців у Донецьку шахтарі-пенсіонери спалили прапори фашизму та більшовизму.

Про це повідомляє портал NGO.donetsk.ua.

Олександр Луцик та Віктор Міхащенко назвали офіційні символи війни сатанинськими та антилюдськими. Подібний захід, до того ж організований звичайними шахтарями, відбувся в Донецьку вперше.

Олександр Луцик - шахтар-пенсіонер, який має 27 років підземного стажу, він - голова профспілки шахтарів-бандерівців. Віктор Міхащенко має 18 років підземного стажу. 

"Ми два українці з Донецької області. Сьогодні, коли 70 років тому почалася бойня, яку розв'язали дві сатанинські сили: одна - з Москви, одна - з Берліну, солідаризуємось з рішенням ОБСЄ. У ньому обидва ці кровожерні режими визнали винними в цій бойні, - розповідає Олександр Луцик. - Тому ми спалили два сатанинських знамення, бо вони уособлюють ці дві сили: гітлерівську і сталінську".

"Двоє шахтарів на пенсії - один з Донецька, інший з Вугледару - хочемо сказати для тих, хто ще не розуміє, що таке ці прапори. Якщо ми європейці, то з такими прапорами у гості ніхто нікуди в Європі не ходить. - додав Луцик. - Гадаю, що сьогодні всі люди доброї волі підтримають те, що ми зробили, і будуть робити теж саме".

Нагадаємо, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Воз'єднання розділеної Європи". У ній комунізм прирівняли до нацизму і закликали до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?