In memoriam: Петро Рубан - член УГГ і ОУН

26 вересня помер Петро Рубан - митець, член Української Гельсінської групи (з 1985 року) та Організації Українських Націоналістів.

Про це "Історичній Правді" повідомив представник Української Гельсінської групи Василь Овсієнко.

Петро Рубан народився 10 січня 1940 року в Конотопі на Сумщині.

1959 р. Петро був засуджений за ст. 138 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі. 1968 засуджений за ст. 62 ч. 1 і ст. 222 КК УРСР ("антирадянська агітація і пропаганда" та "незаконне володіння зброєю") на 5 р. позбавлення волі. Покарання відбував у політичних таборах у Мордовії.

В ув'язненні оволодів спеціальністю різьбяра по дереву методом інтарсії.

Після звільнення в 1973 направлений у м. Прилуки Чернігівської обл., де після закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія. Петро влаштувався різьбярем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті.

З дозволу художнього фонду УРСР Петро Рубан здавав роботи, виготовлені ним у своїй домашній майстерні, у художній салон-магазин у Києві. Його роботи мали успіх, він неодноразово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робота "Шахова книга" одержала в 1974 другу республіканську премію.

Петро Рубан

"Справа Рубана" 1976 р. була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові - дерев'яну книгу, на обкладинці якої зображено статую Свободи і зроблено напис "200 років". Працював над нею 8 місяців.

Невідомі зламали двері домашньої майстерні Рубана і викрали книгу. В прокуратурі йому порадили "забути" про це: "Сліди ведуть туди, де ми не компетентні провести обшук. Нема такого закону, який давав би вам право робити такий подарунок, але нема й такого закону, який забороняв би це робити. Влада вважала за потрібне вчинити так, щоб запобігти піднесенню подарунка".

13 жовтня 1976 р. Петра Рубана заарештували. 29 грудня Прилуцький народний суд розглянув справу звинуваченого за ст. 81 ч. 3 КК УРСР ("крадіжка державної власності") і ст. 150 КК УРСР ("приватнопідприємницька діяльність"). Рубану інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, "виготовлених поза обліком на підприємстві", а також крадіжку матеріалів на комбінаті.

Академік Андрій Сахаров вважав, що ця справа - помста КГБ за участь Рубана у винесенні з табору "Щоденника" Едуарда Кузнєцова. Листа з проханням втрутитися в цю справу А.Сахаров надіслав новообраному президентові США Джіммі Картеру. На захист Рубана виступив Левко Лук΄яненко, надіславши листа "Зупиніть кривосуддя!" редакції журналу "Народна творчість та етнографія".

Суд засудив Рубана до 8 р. ув'язнення і 5 р. заслання. Після суду Рубану не дали ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. Так, він сказав в останньому слові, що його судять тому, що він "боровся за відокремлення України від СРСР", а в протоколі суду записано: "Я боровся і буду боротися за відокремлення України від СРСР".

Десятеро сміливих. Всі засновники Української Гельсінської групи (ФОТО)

Рубан подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування. Через 10 днів заступник прокурора УРСР вказав на необхідність "провести перевірку щодо притягнення Рубана до відповідальности за ст. 187-1 КК УРСР". До справи долучилися і співробітники КГБ.

18-29 квітня 1977 р. Чернігівський обласний суд розглянув справу Рубана, звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за ст. 187-1 КК УРСР ("наклепи на радянський державний і суспільний лад"). Інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів) і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді.

Суд засудив Рубана до 6 р. ув'язнення в таборі особливого (камерного) режиму, 3 р. заслання, повернення "незаконного прибутку" і конфіскації власности - недобудованої хати (сім'я Рубанів з двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в "крадіжці матеріалів" (ст. 81) суд зняв.

Покарання П.Рубан відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській обл.. Неодноразові пропозиції співробітників КГБ відмежуватися від "націоналістів, які використовують його ім'я в антирадянській агітації", категорично відхиляв.

Звільнений у 1985. Того ж року - вже останнім - вступив у репресовану правозахисну організацію - Українську Гельсінську Групу.

День народження УГГ у 1976-му. КГБ салютує цеглою

Домагався виїзду в США для проведення операції та лікування сина-інваліда Марка, за що 9 липня 1985 р. знову заарештований і засуджений 29 листопада Чернігівським облсудом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 9 р. таборів особливого режиму і 4 р. заслання з визнанням його особливо небезпечним рецидивістом. На суді захищався сам і оголосив голодівку з вимогою дозволити паралізованому синові виїхати з СРСР на лікування.

Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36-1 (сел. Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл.). У 1987 став на статус політв'язня, за що його неодноразово запроторювали в ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). 8.12.1987 переведений у табір ВС-389/35.

31 січня 1988 року під тиском світової громадськости його дружину Лідію і сина-інваліда Марка таки випустили в США. Сам Петро звільнений 25 травня 1988 і висланий із СРСР. Його прийняв президент США Рональд Рейґан.

Був зарубіжним представником Спілки Української Молоді (СУМ), Української Національної партії (УНП), Української Міжпартійної Асамблеї (УМА). У вересні 1989 виключений з УГС "за невизнання основних статутних принципів Спілки".

Повернувся в Україну. У січні 1996 на II конференції Організації Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ) обраний заступником Голови Головного Проводу.

Указом Президента України від 8.11. 2006 як член УГГ нагороджений орденом "За мужність" І ступеня.

Прощання з Петром Рубаном відбудеться о 9 годині ранку 28 вересня біля моргу Жовтневої лікарні на вул. Мечникова, 5. Їхати на ст. метро "Кловська", йти вулицею Мечникова вниз хвилин 5. Похорон того ж дня в Конотопі.

Матеріали про дисидентів в УРСР та СРСР читайте за тегом "дисиденти".

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб