In memoriam: Петро Рубан - член УГГ і ОУН

26 вересня помер Петро Рубан - митець, член Української Гельсінської групи (з 1985 року) та Організації Українських Націоналістів.

Про це "Історичній Правді" повідомив представник Української Гельсінської групи Василь Овсієнко.

Петро Рубан народився 10 січня 1940 року в Конотопі на Сумщині.

1959 р. Петро був засуджений за ст. 138 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі. 1968 засуджений за ст. 62 ч. 1 і ст. 222 КК УРСР ("антирадянська агітація і пропаганда" та "незаконне володіння зброєю") на 5 р. позбавлення волі. Покарання відбував у політичних таборах у Мордовії.

В ув'язненні оволодів спеціальністю різьбяра по дереву методом інтарсії.

Після звільнення в 1973 направлений у м. Прилуки Чернігівської обл., де після закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія. Петро влаштувався різьбярем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті.

З дозволу художнього фонду УРСР Петро Рубан здавав роботи, виготовлені ним у своїй домашній майстерні, у художній салон-магазин у Києві. Його роботи мали успіх, він неодноразово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робота "Шахова книга" одержала в 1974 другу республіканську премію.

Петро Рубан

"Справа Рубана" 1976 р. була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові - дерев'яну книгу, на обкладинці якої зображено статую Свободи і зроблено напис "200 років". Працював над нею 8 місяців.

Невідомі зламали двері домашньої майстерні Рубана і викрали книгу. В прокуратурі йому порадили "забути" про це: "Сліди ведуть туди, де ми не компетентні провести обшук. Нема такого закону, який давав би вам право робити такий подарунок, але нема й такого закону, який забороняв би це робити. Влада вважала за потрібне вчинити так, щоб запобігти піднесенню подарунка".

13 жовтня 1976 р. Петра Рубана заарештували. 29 грудня Прилуцький народний суд розглянув справу звинуваченого за ст. 81 ч. 3 КК УРСР ("крадіжка державної власності") і ст. 150 КК УРСР ("приватнопідприємницька діяльність"). Рубану інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, "виготовлених поза обліком на підприємстві", а також крадіжку матеріалів на комбінаті.

Академік Андрій Сахаров вважав, що ця справа - помста КГБ за участь Рубана у винесенні з табору "Щоденника" Едуарда Кузнєцова. Листа з проханням втрутитися в цю справу А.Сахаров надіслав новообраному президентові США Джіммі Картеру. На захист Рубана виступив Левко Лук΄яненко, надіславши листа "Зупиніть кривосуддя!" редакції журналу "Народна творчість та етнографія".

Суд засудив Рубана до 8 р. ув'язнення і 5 р. заслання. Після суду Рубану не дали ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. Так, він сказав в останньому слові, що його судять тому, що він "боровся за відокремлення України від СРСР", а в протоколі суду записано: "Я боровся і буду боротися за відокремлення України від СРСР".

Десятеро сміливих. Всі засновники Української Гельсінської групи (ФОТО)

Рубан подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування. Через 10 днів заступник прокурора УРСР вказав на необхідність "провести перевірку щодо притягнення Рубана до відповідальности за ст. 187-1 КК УРСР". До справи долучилися і співробітники КГБ.

18-29 квітня 1977 р. Чернігівський обласний суд розглянув справу Рубана, звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за ст. 187-1 КК УРСР ("наклепи на радянський державний і суспільний лад"). Інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів) і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді.

Суд засудив Рубана до 6 р. ув'язнення в таборі особливого (камерного) режиму, 3 р. заслання, повернення "незаконного прибутку" і конфіскації власности - недобудованої хати (сім'я Рубанів з двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в "крадіжці матеріалів" (ст. 81) суд зняв.

Покарання П.Рубан відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській обл.. Неодноразові пропозиції співробітників КГБ відмежуватися від "націоналістів, які використовують його ім'я в антирадянській агітації", категорично відхиляв.

Звільнений у 1985. Того ж року - вже останнім - вступив у репресовану правозахисну організацію - Українську Гельсінську Групу.

День народження УГГ у 1976-му. КГБ салютує цеглою

Домагався виїзду в США для проведення операції та лікування сина-інваліда Марка, за що 9 липня 1985 р. знову заарештований і засуджений 29 листопада Чернігівським облсудом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 9 р. таборів особливого режиму і 4 р. заслання з визнанням його особливо небезпечним рецидивістом. На суді захищався сам і оголосив голодівку з вимогою дозволити паралізованому синові виїхати з СРСР на лікування.

Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36-1 (сел. Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл.). У 1987 став на статус політв'язня, за що його неодноразово запроторювали в ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). 8.12.1987 переведений у табір ВС-389/35.

31 січня 1988 року під тиском світової громадськости його дружину Лідію і сина-інваліда Марка таки випустили в США. Сам Петро звільнений 25 травня 1988 і висланий із СРСР. Його прийняв президент США Рональд Рейґан.

Був зарубіжним представником Спілки Української Молоді (СУМ), Української Національної партії (УНП), Української Міжпартійної Асамблеї (УМА). У вересні 1989 виключений з УГС "за невизнання основних статутних принципів Спілки".

Повернувся в Україну. У січні 1996 на II конференції Організації Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ) обраний заступником Голови Головного Проводу.

Указом Президента України від 8.11. 2006 як член УГГ нагороджений орденом "За мужність" І ступеня.

Прощання з Петром Рубаном відбудеться о 9 годині ранку 28 вересня біля моргу Жовтневої лікарні на вул. Мечникова, 5. Їхати на ст. метро "Кловська", йти вулицею Мечникова вниз хвилин 5. Похорон того ж дня в Конотопі.

Матеріали про дисидентів в УРСР та СРСР читайте за тегом "дисиденти".

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.