Вулицю Малиновського на Оболоні перейменують в Архипенка

Комісія з питань найменувань та пам'ятних знаків виконавчого органу Київради підтримала пропозицію перейменувати вулицю маршала Малиновського в Оболонському районі міста Києва на вулицю Олександра Архипенка.

Про це повідомив член комісії, депутат Київради Олександр Бригинець.

"Олександр Архипенко - одна з ключових постатей в українській культурі ХХ ст. і велика ганьба, що до цього часу на його честь не названо в Києві вулицю. Звичайно, більш правильно було б назвати на його честь вулицю Толстого, на якій він виріс, але для того, щоб уникнути напруги в суспільстві і не ображати політиків-русофілів, на його честь буде названо вулицю, яка не існувала за його життя - вулицю радянського воєначальника маршала Малиновського, який ніколи не воював і не служив у Києві", - зазначив Бригинець.

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні будуть перейменована на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька. Вулиці досі не перейменовані.

У травні 2011 року на вулиці Малиновського відкрили пам'ятник киянам, які служили офіцерами в Армії УНР.

Олександр Архипенко - український скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі. Почесний член Об′єднання Митців Українців Америки. Народився в Києві 11 червня 1887р. У 1902-1905 роках навчався в Київському художньому училищі.

Олександр Архипенко. "Жінка, яка розчісується" (1914). Єрусалимський музей (Ізраїль)

У 1920-1930-х рр. брав участь у художніх виставках в Україні, працював над пам′ятниками Т. Шевченку, І. Франку, кн. Володимиру Святославичу для парку в м. Чикаго. За життя Архипенка відбулося 130 його персональних виставок.

Родіон Малиновський - український радянський полководець. Народився в Одесі, воював у Першій світовій у складі Російської імператорської армії та Французького іноземного легіону, мав численні нагороди. У 1919 вступив до лав Червоної армії. Брав участь у громадянській війні в Іспанії як військовий радник.

Під час Другої світової - командир армії під Сталінградом, потім командуючий Третім і Другим Українськими фронтами. Звільняв від нацистів південь України, Молдавію, Румунію, Угорщину, Австрію. Маршал СРСР, двічі Герой Радянського Союзу. Розгромив японську армію на Далекому Сході.

Міністр оборони СРСР (1957-67) - залишався на цій посаді найдовше з усіх міністрів оборони.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?