In Memoriam. ПОМЕР БОГДАН ОСАДЧУК

На 92 році життя не стало відомого публіциста, прихильника українсько-польского примирення, професора Українського Вільного Університету у Мюнхені, почесного професора Національного Університету Києво-Могилянська Академія, Прикарпатського Національного Університету, Донецького Національного Університету та Варшавського Університету.

Богдан Осадчук народився 1 серпня 1920 року у Коломиї. Навчався у Берлінському університеті в 1942-1944 рр. Докторську дисертацію захистив в Українському Вільному Університеті (Мюнхен) в 1966 р.

Богдан Осадчук під час урочистостей з нагоди 90-річчя у Золотій залі Варшавського університету, жовтень 2010 року

В еміграції працював як журналіст - зокрема, у німецьких виданнях "Українські вісті", "Die Neue Zeitung" (1950-1955), "Der Tadesspiegel", швейцарській "Die Neue Zurcher Zeitung").

Автор книг "Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas" ("Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи" (1962), "Der Sowjetkommunismus-Dokumente" - "Радянський комунізм. Документи" (1964) тощо.

Був головним редактором "Віднови" - емігрантського журналу незалежних українських інтелектуалів.

З 50-х років ХХ століття співпрацював з паризьким виданням "Культура" Єжи Гедройца. Останній високо оцінював дослідження Б Осадчука та його внесок у формування польсько-українського співробітництва. Таку ж позитивну оцінку дав Богданові Осадчуку й лауреат Нобелівської премії польський письменник Чеслав Мілош.

Серед відзнак Богдана Осадчука - орден Ярослава Мудрого та найвища урядова нагорода Польщі - Орден Білого Орла.

Редакція "Історичної правди" складає щире співчуття рідним і близьким цієї непересічної постаті українського інтелектуального простору.  

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці