В Охтирці відкрили пам'ятник козакам-гусарам - і Денису Давидову

В Охтирці Сумської області урочисто відкрили пам'ятник воїнам Охтирського 12-го гусарського полку.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу Охтирської міської ради.

Mісто й досі розподілене не на сучасні мікрорайони, а на старовинні козацько-гусарські сотні, але до цього часу на його вулицях не було жодної згадки про цих воїнів.

Виправити несправедливість вирішила громадська організація "Історико-краєзнавчий клуб "Охтирські гусари", де й виникла ідея створення козацько-гусарської алеї, встановлення пам'ятного знаку і кованого вказівника.

Як грабували в районі Охтирки у XVIII-му сторіччі

"Я, як і кожний охтирчанин, пишаюсь нашою військовою славою. Вважаю, що нащадки повинні шанувати історію своєї землі, знати героїв, які здобували славу в боях за Батьківщину, - наголосив під час урочистостей депутат Сумської облради Олександр Єрмак (Партія регіонів). - Багато славних імен пов'язано з Охтиркою. Це і Лермонтов, Аляб'єв та багато інших. Та все ж найвідоміший керманич охтирських вояків - легендарний полковник-поет Денис Давидов".

Охтирський полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця Слобідської України. Полковий центр - Охтирка (нині місто Сумської області). Сформований у 1655-1658 на Слобожанщині переселенцями із Правобережної України. Першим полковником був Іван Гладкий (1658).

Після ліквідацїї 1765 царським урядом полкового устрою в Слобідській Україні полк був реорганізований в гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії.

12-ий гусарський полк брав участь у наполеонівській кампанії 1812-13 рр., російсько-турецьких війнах 1828-29 і 1877-78, в Першій світовій війні.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?