Кирил каже, що День визволення від Варшави - те ж саме, що й від Гітлера

Патріарх Московський Кирил сподівається, що День народної єдності 1612 року вкоріниться у свідомості росіян, як День Перемоги 1945-го. "...Частина суспільства тоді сприйняла це як якесь звільнення і присягнула ворогові..."

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Сьогодні день перемоги, - сказав патріарх після Божественної літургії в Казанському храмі на Червоній площі в Москві в п'ятницю, в День народної єдності і свято Казанської ікони Божої Матері.

Волзькі татари згадали, як Іван Грозний брав Казань

За його словами, якщо порівнювати те, що сталося в далекому XVII столітті, з тим, що відбулося в столітті XX-му, "можна з упевненістю сказати, що це події одного порядку, і одне не важливіше іншого".

Як зазначив патріарх, на відміну від Другої світової, коли ворог не зумів увійти до Москви, "в збентеженому XVII столітті ворог увійшов до Москви і сів у Кремлі, і трагедія народу була не тільки в тому, що ворог зумів окупувати столицю, а в тому, що значна частина суспільства сприйняла це як якесь звільнення і готова була присягнути ворогові".

"Ворога" у Кремль посадив наш земляк із Галичини

Патріарх указав на те, що народ зумів організуватися без будь-якої участі будь-якої влади, і назвав звільнення Росії в Смутні часи, як і у Великій Вітчизняній війні, Божим дивом.

"Святкуючи великий день перемоги народу нашого, доленосний переворот у нашій історії, ми дякуємо Господу, Цариці Небесній перед її чудотворним образом і віримо, що, поки зберігається православ'я на Русі, поки абсолютна більшість людей пов'язує себе з Православною церквою, у нас є духовна сила, яку ми можемо, поєднуючи з трудами, обертати на велику перемогу", - додав Кирил.

ДОВІДКА:

Внаслідок державної кризи у Московській державі, яка настала після смерті Івана Грозного, з 1605 року нею керували ставленики Речі Посполитої. Після ряду союзницьких угод, зрад і повстань частина бояр уклала договір з королем Швеції, але їм не вдалося вибити представників Речі Посполитої (поляків, литовців-білорусів та українців) - в 1610 році вони зазнали поразки у битві під Клушиним і Москва присягнула королевичу Владиславу.

У білоруській блогосфері гуляє такий провокаційний плакат

Через незгоди серед поляків (батько Владислава король Сигізмунд ІІІ хотів, щоб титул Московського царя дістався йому, та й адміністраторами представники корони виявилися слабкими, поводячись як окупанти) у Московії спалахує народне повстання.

4 листопада (за новим стилем) 1612 року ополчення під керівництвом Мініна і Пожарського штурмом бере Китай-Город (другу після Кремля укріплену частину міста), а наступного дня змушує польсько-литовський гарнізон Кремля капітулювати.

З 2005 року 4 листопада є державним святом РФ - Днем народної єдності.

Нагадаємо, що у вересні 2011 року Луганський міськвиконком заборонив акцію з розгортання державного прапора України, оскільки в місто приїхав патріарх Кирил.

У червні Верховна Рада теж вирішила святкувати "звільнення від Речі Посполитої", проголосувавши за законопроект Петра Ющенка.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.