Помер останній ветеран Першої світової війни

Британка Флоренс Ґрін померла в будинку пристарілих в англійському графстві Лінн в суботу, 4 лютого. Вона була останнім документально підтвердженим ветераном Першої світової війни. З її смертю в живих не залишилося жодного учасника тих подій.

Про це повідомляє BBC.

Жінка не дожила до свого 111-го дня народження два тижні.

Флоренс Ґрін влаштувалася офіціанткою на базу Королівських ВПС Великої Британії у вересні 1918 року, коли їй було всього 17 років.

Три історії кохання під час Першої світової

Незважаючи на те, що Ґрін не брала участь у бойових діях, її офіційно визнали ветераном війни, коли дослідники виявили записи про її службу у ВПС в Національному архіві.

 Флоренс Ґрін не дожила до свого 111-річчя всього два тижні

"Я познайомилася з величезною кількістю пілотів, часто ходила на побачення, мені навіть пропонували покататися на одному з літаків, але я дуже боялася висоти, - згадувала воєнні роки Флоренс. - За час роботи я знайшла багатьох друзів, в певному сенсі це було найкращим часом мого життя".

Як відбувалася аерофотозйомка в часи Першої світової (ФОТО)

Місіс Ґрін мала троє дітей, чотирьох онуків і семеро правнуків. Її чоловік, який був ветераном обох світових війни, помер у 1975-му у віці 82 роки.

Останній бойовий офіцер Першої світової, ветеран Королівського морського флоту Клод Шоулз, помер в Австралії у травні 2011 року. Йому було 110 років і 63 дні і він жодного разу не взяв участь у парадах на честь Перемоги.

Нагадаємо, у жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським мирним договором 1919 року. Це стало остаточним кінцем грандіозного військового конфлікту.

Більше про Першу світову читайте на "Історичній Правді" за тегом "Перша світова війна"

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.