Анонс: виставка, присвячена Олесю Берднику

У приміщенні Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України відбудеться відкриття документально-книжкової виставки "Всесвіт Олеся Павловича Бердника (1926–2003)", присвяченої письменнику-фантасту, філософу та громадському діячу.

Про це повідомляє Державна архівна служба України.

В експозицію, підготовлену за ініціативи Держархівслужби й доньки письменника Мирослави, входить близько 250 архівних документів, примірників друкованих видань, творів живопису, музейних предметів тощо.

В рамках виставки, що включатиме вісім розділів, будуть широко представлені фотографії Бердника різних років (індивідуальні та в групах), документи родини письменника; листування з рідними (великий блок складає листування з донькою Мирославою під час другого арешту письменника); розсекречені справи слідства КДБ над О.П. Бердником та ті, що пов’язані з обома його арештами (відповідно 1949 та 1979 рр.).

Серед документів літературної діяльності Олеся Бердника – видавничі та редакційні примірники рукописів, кілька поетичних автографів, газетні та журнальні публікації.

1970-і роки у житті Бердника позначені скандальним виключенням з СПУ (1973 р.) та заснуванням разом з Миколою Руденком та Оксаною Мешко Української Гельсінської групи (1976 р.). Обидві події відображені в експозиції.

Найбільша кількість документів пов’язана із реалізацією справи життя Олеся Бердника – заснуванням у 1989 р. громадської організації "Українська Духовна Республіка", що проводила щорічні Всесвітні собори Духовної України.

Десятеро сміливих. Засновники Української Гельсинської групи (ФОТО)

Останній блок виставки представляє Бердника як художника та фотографа.

Відкриття виставки відбудеться 29 березня о 15:00 в галереї ЦДАМЛМ України, що на території Національного заповідника "Софія Київська".

Триватиме виставка до 31 серпня 2012 р.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?