У Києві до Дня Героїв кластимуть квіти до меморіальних дошок

Благодійна ініціатива “Героїка” запрошує у День Героїв вшанувати відомих громадсько-політичних діячів та учасників визвольного руху, поклавши квіти до меморіальних дошок у центрі столиці.

Повідомляється, що всі охочі дізнаються невідомі сторінки біографій українців, які у різні роки брали участь у культурному та патріотичному житті міста Києва.

Час і місце: 23 травня, 18:30, біля театру ім. Лесі Українки (вихід з метро "Театральна").

Метою заходу є донести до киян та гостей столиці, що Київ має досить багато місць, пов’язаних з історією Української Народної Республіки (1917-20 рр) та визвольного руху під час Другої світової війни.  

У День Героїв кияни пішою ходою рушать до пам’ятних знаків:

-                   Олександрові Шульгину, члену Центральної Ради, першому міністру МЗС в УНР;

-                   Аллі Горській, художниці, відомій діячці правозахисного руху 60-х років;

-                   Олегу Ольжичу, поету, археологу, члену ОУН;

-                   Олені Телізі, поетесі, члену ОУН;

-                   Євгенові Коновальцю та Андрію Мельнику, полковникам Армії УНР, засновникам УВО та ОУН;

-                   Дмитру Мирону - Орлику, ідеологу ОУН, голові Проводу ОУН на східних землях;

-                   Симону Петлюрі, Головному отаману Армії УНР, Голові Директорії УНР;

-                   Павлові Чубинському, етнологу, поету, автору слів державного гімну.

 

Свято Героїв 23 травня започатковане у 1941 році Організацією Українських Націоналістів. Оунівці наголошували, що у травні загинули засновник і провідник ОУН Євген Коновалець, ідеолог державної самостійності України Микола Міхновський, керівник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 роках Симон Петлюра.

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.