ЯНУКОВИЧ ДОЗВОЛИВ ВИЛУЧАТИ ДОКУМЕНТИ З АРХІВІВ

Президент Янукович підписав закон № 5068-VI "Про внесення змін до закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи".

Про це повідомляє прес-служба глави держави.

Законом вводиться норма, згідно з якою забороняється вилучати з Національного архівного фонду конфіденційні документи або з секретною інформацією, що міститься в них, виходячи з політичних чи ідеологічних міркувань, а також будь-які документи, створені до 1946 року.

Згідно зі змінами, підлягають вилученню з Національного архівного фонду документи, що втратили культурну цінність, дублюючі та пошкоджені документи, які не підлягають відновленню.

Рішення про вилучення цих документів приймають експертні комісії при узгодженні з центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства з ініціативи їхнього власника або державної архівної установи.

Закон також доповнюється нормою, згідно з якою архівні документи, що знаходилися до 1991 року на державному обліку і зберігалися в державних архівних установах, належать Національному архівному фонду і є власністю держави.

Як відомо, деякі історики виступали проти прийняття даного закону через побоювання, що дозвіл знищувати документи призведе до їхнього масового викрадання з архівів.

Інші новини архівної справи читайте на ІП за темою "Архіви"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.