Українська правда
Історична правда

У музеї Десятинної церкви - конфлікт між науковцями і церковниками

26.11.2012
Версія для друку
ЖЖ midsummerwomen

Черговий скандал у столичному музеї - наукові співробітники виступили проти дирекції, яку очолює служитель "Десятинного монастиря" УПЦ МП ієродиякон Ярослав. Цікаво, що змусило міністра Кулиняка призначити монаха директором археологічного музею?

Виявляється, музеєфікацію решток Десятинної церкви очолює... людина без фахової освіти. У ієродиякона свої, специфічні погляди на те, як має виглядати музей. І в ці погляди категорично не вписуються погляди фахових науковців. І компромісу директор-чернець не шукає.

Наукові співробітники київського Музею історії Десятинної церкви написали відкритого листа на ім'я міністра культури про ситуацію, яка склалася в де-факто ще неіснуючому музеї.

Про це "Історичній Правді" повідомив один з авторів листа Олексій Комар. За його словами, щойно лист було зареєстровано у приймальні міністра.

ІП наводить текст відкритого листа із незначними скороченнями. Перед цим варто вкотре звернути увагу на те, що кадрова політика Мінкульту вже не вперше спричиняє скандал у галузі.

Важко пояснити мотиви, які змушують Кулиняка призначати на посади топ-менеджерів не музейних фахівців. Можливо, це робиться з метою надати вітчизняним музеям нової динаміки.

Вже два роки точиться війна між новопризначеним директоратом і науковцями заповідника "Переяслав". Півроку тривав конфлікт між науковцями і прийшлим менеджентом у Національному художньому музеї. Грандіозним скандалом зі звільненням обох чільних фігурантів завершилися світські розборки у Лаврському заповіднику в Києві. Тривожні новини лунають з "Софії Київської" і "Київської фортеці".

------------------

Шановний Михайле Андрійовичу!

Провідні музейні заклади м. Києва все частіше опиняються в епіцентрі суспільно резонансних обговорень та скандалів, конфліктів трудових колективів, що є наслідком призначення на керівні посади осіб без відповідної фахової освіти та досвіду роботи у музейних установах.

Однак, нещодавні проблеми, що виникли у зв'язку з некомпетентністю керівництва у Національному заповіднику "Софія Київська" та Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, відверто бліднуть на фоні діяльності новоутвореного Музею історії Десятинної церкви, саме існування якого активно приховується від громадськості.

Організацію та керівництво музею без оголошення конкурсу на заміщення посади було доручено Дорошенку П.В., або ієродиякону Ярославу – служителю незаконно діючого на території Національного історичного музею України "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП.

Не маючи фахової освіти та досвіду роботи у музейних і наукових установах, дана особа була нав'язана директору Національного історичного музею України у якості "заступника з питань музеєфікації Десятинної церкви" з єдиною мотивацією - наявності у Дорошенка П.В. світського досвіду роботи у приватних будівельних фірмах.

Однак, оскільки за час його перебування на посаді продовжувалися археологічні розкопки на території церкви, і жодних кроків щодо музеєфікації Десятинної церкви Урядом України не було вчинено, реальний досвід діяльності Дорошенка П.В. на посаді заступника директора Національного історичного музею України обмежився лише систематичним отриманням заробітної плати.

З утворенням Музею історії Десятинної церкви Дорошенко П.В. (ієродиякон Ярослав) був переведений на посаду директора даного музею, і без створення фахової комісії зайнявся набором співробітників шляхом особистого відбору.

Внаслідок цього за короткий термін ним було прийнято на роботу в музей на постійній основі понад 50 співробітників без належної освіти та досвіду роботи, єдиним "фаховим" критерієм для яких стала приналежність до монахів "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП або його церковної общини, Київської духовної академії УПЦ МП та синодальних відділів УПЦ МП.

Науковим обґрунтуванням концепції Музею історії Десятинної церкви, створенням колективу науковців – дослідників проблем історії Десятинної церкви, опікувалася Ганзенко Л.Г., кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ, яка виконувала обов'язки заступника директора музею з наукової роботи.

Її зусиллями до роботи по створенню Музею історії Десятинної церкви було залучено ряд наукових співробітників інститутів Національної академії наук України та музеїв, що реально займаються історичними, археологічними, мистецтвознавчими та архітектурними дослідженнями Десятинної церкви та мають відповідні наукові доробки.

У процесі взаємодії двох зазначених груп співробітників музею всього за два місяці проявилися не лише протиріччя, а й критичні розбіжності у розумінні самої мети та завдання створення музею.

У баченні представників церковної общини "Десятинного монастиря" на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення "історичної традиції богослужіння" на території церкви шляхом спорудження нового собору та пропаганді релігійної свідомості.

Тоді як на думку наукового колективу музею, першочерговим завданням музею є збереження для нащадків автентичних залишків фундаментів давньоруського храму, створення експозиції археологічних знахідок, здобутих багаторічними дослідженнями Десятинної церкви, та культурно-просвітницька місія.

Після декількох невдалих спроб узгодити дискусійні позиції щодо принципів музеєфікації пам'ятки, "світський" науковий колектив музею був повністю усунутий керівництвом від розробки концепції музею, а усі деталі розробки архітектурного проекту тримаються Дорошенком П.В. у таємниці від науковців, хоча з ним виказує ознайомлення навіть інструктор з пожежної безпеки Мамітов О.І.

Враховуючи критичність ситуації, Ганзенко Л.Г. було висловлено директору музею Дорошенку П.В. ряд протестів на дії наступних співробітників музею:

- завідувача науково-дослідного відділу Кризини Я.В. (архімандрита Гавриїла -заступника Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки, доктора богослов'я і магістра за світською освітою) – щодо запровадження релігійної цензури на розробки текстів екскурсій з забороною вживання ряду наукових термінів (напр. "релігія", "культ" тощо), заборони екскурсоводам розповідати про дохристиянський період історії Києва, пропаганди антинаукових концепцій і вимогу в обов'язковому порядку заводити екскурсійні групи до церкви незаконно діючого на території Національного історичного музею України "Десятинного монастиря", а також щодо неодноразових публічних висловів, що мають антисемітське забарвлення ("іудеїв – в Палестину");

- провідного інструктора з пожежної безпеки Мамітова О.І., який, діючи з перевищенням службових повноважень, займається розробкою проекту створення Інституту ландшафту, що передбачає пониження у пам'яткоохоронному статусі схилів Старокиївської гори з метою їх забудови під корпуси "Десятинного монастиря";

- співробітника музею Коваля А. (протодиякона Антонія, служителя "Десятинного монастиря", випускника семінарії) – щодо антинаукових поглядів та екстремістських і дискримінаційних висловів по відношенню до інших християнських общин України, а також зневажливих висловів щодо законів України, українського та міжнародного пам'яткоохоронного законодавства;

- самого директора музею Дорошенка П.В. (ієродиякона Ярослава, служителя "Десятинного монастиря") – щодо спроб перетворення зборів колективу музею на релігійні зібрання шляхом публічного групового читання молитов.

У відповідь Дорошенко П.В. викликав Ганзенко Л.Г. на аудієнцію до свого прямого керівника – архімандрита Гедеона (Харона) – настоятеля "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці", який у різкій формі заявив, що рештки Десятинної церкви є не історико-культурною пам'яткою, а приватною власністю УПЦ МП, і ні вона, ні археологи, не завадять йому збудувати на фундаментах такий храм, як він забажає.

Переконавшись, що "профілактична бесіда" не подіяла, Дорошенко П.В. через тиждень оголосив Ганзенко Л.Г., що Музей історії Десятинної церкви є не державним, а власністю общини "Десятинного монастиря" УПЦ МП, оскільки нібито саме вони добилися від держави його фінансування, а відповідно, він може діяти на свій розсуд, без огляду на будь-які державні закони і правила.

Сказане було негайно втілене в життя шляхом організації показового звільнення Ганзенко Л.Г. з мотивацію "за прогули", що стало втіленням відвертого цинізму, оскільки Ганзенко Л.Г. на ентузіазмі переймалася проблемами організації музею з квітня місяця на безоплатній основі, а з відкриттям фінансування обіймала посаду провідного наукового співробітника за сумісництвом на 0,5 ставки, виконуючи при цьому обсяг роботи, що багатократно перевищував навантаження усіх без винятку наукових співробітників музею, в т.ч. і занятих на повний робочий день.

Особливо цинічним таке формулювання є й з огляду на те, що існуючий лише на папері музей наразі займає непристосоване підвальне приміщення за адресою вул. Володимирська, 6, і всупереч Закону України "Про охорону праці", має обладнані робочі місця лише для директора, бухгалтерії та відділу кадрів, але не для решти 80-ти співробітників музею.

Вимога до перебування у такому приміщенні порушує всі існуючі санітарно-гігієнічні норми щодо робочих приміщень, а елементарна відсутність площі, столів і стільців, будь-якого робочого обладнання, фондів, архіву, бібліотеки, унеможливлює всі можливі види наукової діяльності.

Демонстративне звільнення Ганзенко Л.Г. і призначення виконуючим обов'язки заступника директора з наукової роботи Хроненка І.В. (докторанта богослов'я, члена Вченої ради Київської духовної академії УПЦ МП) супроводжувалося початком тиску на співробітників-археологів шляхом влаштування Дорошенком П.В. показового збирання на садибі Десятинної церкви нібито "покинутих археологами решток церкви".

Як "доказ" останнього колективу музею на зібранні були пред'явлені іржавий цвях кінця ХХ ст. і уламок сучасних будівельних носилок, виданих за "рештки церкви Х ст.", при цьому Дорошенко П.В. з системною некомпетентністю ні словом не обмовився, як саме він має намір вирішувати проблему зберігання реальних решток Десятинної церкви у вигляді значної кількості фрагментів давньоруської плінфи та цем'янки, фундаментних каменів, що справді наразі залишаються складеними у відкритому вигляді на садибі церкви.

Де факто релігійною общиною "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, що узурпувала всі керівні посади у новоствореному Музеї історії Десятинної церкви, оголошено війну "світській" частині співробітників музею.

І немає сумніву, що найближчим часом накази про звільнення шаблонного змісту вийдуть й щодо решти співробітників, не згодних з антинауковою та протизаконною діяльністю керівництва музею. Через неможливість працювати в таких умовах заяву на звільнення вже подала провідний науковий співробітник музею С.Репа.

Настільки глибокий конфлікт інтересів керівництва музею з головними принципами та самим духом музейної інституції наразі безпрецедентний в історії музейної справи України.

У нинішньому складі і за існуючого керівництва Музей історії Десятинної церкви обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією "Десятинного монастиря" УПЦ МП, що фінансується за державний кошт, не здатен виконувати жодне з покладених на нього державою завдань, порушує наукові принципи музеєфікації пам'ятки і має на меті прямо протилежні цілі:

1) знищення аутентичних решток Десятинної церкви – пам'ятки історії і культури національного та світового значення, шляхом будівництва сучасної діючої культової споруди УПЦ МП;

2) незаконну забудову Старокиївської гори як частини заповідника "Стародавній Київ" і знищення його історичних ландшафтів для задоволення потреб релігійної общини УПЦ МП;

3) спотворення історії, пропаганду релігійної нетерпимості та релігійного фанатизму, розпалювання міжконфесійних конфліктів.

...

Діяльність керівництва Музею історії Десятинної церкви порушує статті 8, 9, 11, 15, 19, 21-24, 35, 54, 66, 67 Конституції України, статті 3, 4, 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також цілу низку статей інших законів України та міжнародного законодавства.

Однак, прикриваючись церковними санами та інтересами релігійної громади, керівництво музею та "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, тим не менше, юридично діє від імені державної установи, що є структурною частиною Міністерства культури України.

Це створює вкрай небезпечний прецедент, що загрожує конституційному ладу та цілісності державних інститутів України.

Враховуючи викладене, просимо Вас:

- негайно звільнити з посад директора Музею історії Десятинної церкви Дорошенка П.В. і його заступників та оголосити відкритий конкурс на заміщення посад;

- створити незалежну фахову комісію та по завершенні тримісячного випробувального терміну провести перевірку усіх співробітників музею на предмет відповідності посадам, що обіймаються;

- зобов'язати нове керівництво музею у найкоротші терміни розробити та винести на суспільне обговорення концепцію та проект споруди музею, створені з врахування національного та міжнародного законодавства у сфері охорони пам'яток історії та культури, природної та архітектурної цілісності заповідника "Стародавній Київ".

У випадку відсутності реакції з боку Міністерства культури України на ситуацію, що склалася, подальшу співпрацю з Музеєм історії Десятинної церкви вважаємо недоцільною і залишаємо за собою право проінформувати про стан речей відповідні міжнародні органи охорони історико-культурної спадщини.

-----------------------

Лист підписано 12 науковими співробітниками. Виділення в тексті листа, за винятком останньої частини, зроблені редактором ІП.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 990-их роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Кілька сторіч Десятинна пролежала в руїнах. Наразі точно невідомо, як саме виглядала оригінальна споруда Десятинної церкви. В 1630-их роках з ініціативи митрополита Петра Могили була побудована церковця біля однієї з уцілілих прибудов храму.

У 1820-их після недбало проведених археологічних досліджень на місці церкви Володимира було побудовано нову Десятинну - у візантійсько-московському стилі, характерному для імперської православної архітектури тих часів. При цьому було знищено частину фундаментів X сторіччя.

У 1930-их роках церкву XIX сторіччя було розібрано. З 2005 року експедицією Інституту Археології НАНУ під керівництвом Гліба Івакіна проводяться археологічні дослідження фундаментів Десятинної церкви та частини міської забудови часів Середньовіччя.

ІСТОРІЯ МУЗЕЄФІКАЦІЇ: вже кілька років тривають суперечки, що має бути на місці Десятинної церкви. Ключовий момент - чи будувати над старовинними фундаментами новий храм.

Як відомо, в листопаді 2011 року голова КМДА Олександр Попов пообіцяв, що міська влада забезпечить збереження фундаменту Десятинної церкви у його первісному вигляді.

На початку вересня 2011 року Верховна Рада відмовилася затверджувати постанову про недопущення будівельних робіт на території пам'ятки археології національного значення Десятинної церкви.

Раніше проти забудови залишків Десятинної церкви виступили Спілка археологів України і ЮНЕСКО.

25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви будівельні вагончики. Вагончики, як і нещодавно споруджена монастирська капличка, були встановлені біля старовинного фундаменту без жодних дозвільних документів.

17 травня 2011 року Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви - нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Читайте також на цю тему:

Археолог Гліб Івакін: "На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі"

Що пропонують зробити на Десятинній - підсумки конкурсу. ФОТО

Заборонене будівництво на Десятинній триває. ФОТО

Під виглядом музеєфікації рештки храму можуть забудувати

Як зробити супер-музей із Десятинки. Досвід Кракова і Парижа. ФОТО

Музей Десятинної церкви. Справа Сім'ї?

Всі матеріали ІП за темою "Десятинна церква"



Теми: музеї, Десятинна церква, Київ, скандал, релігія, археологія, УПЦ МП

АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter