В ЛИТВІ ПОЧАЛИ ПУБЛІКУВАТИ СПИСОК АГЕНТІВ КГБ

На спеціальній сторінці в інтернеті почалася публікація реєстраційного журналу архівних справ КГБ про завербованих у Литовській РСР співробітників. Загалом у журналі - 1669 прізвищ. Публікуватимуть по 40 в місяць.

Про це повідомляє Delfi.lt з посиланням на Центр дослідження геноциду і опору мешканців Литви.

В журналі, який почали заповнювати у 1987 році, наведені дані про 1669 агентів, інформаторів та інших таємних співробітників Комітету державної безпеки (КГБ) СРСР, завербованих з 1940 по 1979 роки.

Вказуються особисті дані людини, агентурні "псевда", рік вербування, підрозділ, що здійснював вербування, і номер архівної справи.

У центрі дослідження геноциду і опору зазначили, що невідомо, за яким принципом і з якою метою створювався цей журнал.

При уважнішому дослідженні архівних та інших джерел про осіб, що є у списку, встановлено, що частина завербованих не працювали агентами.

Є думка, що вони дали офіційну згоду на співпрацю тільки для того, щоб вирватися від уваги чекістської спецслужби. Не можна виключати і вірогідність того, що ці люди були внесені в список з оперативними цілями або для компрометації.

Як стверджує Центр дослідження геноциду і опору мешканців Литви, КГБ іноді (а в період озброєного опору навіть часто) свідомо поширював інформацію про уявну співпрацю людини зі спецслужбою.

Подивитися список агентів можна на сайті "Kgbveikla.lt".

Дані реєстраційного журналу публікуватимуться частинами, не більше ніж 20 осіб щодва тижні. Таке обмеження пояснюється прагненням ретельно дослідити список - з метою встановити обставини співпраці кожної згаданої людини і її конкретну діяльність.

Прізвища осіб, що пройшли люстрацію, не публікуватимуться, оскільки таємниця цієї інформації захищається законом про люстрацію.

Як відомо, у травні цього року литовський уряд почав готуватися до переговорів з Російською Федерацією про відшкодування Литві "шкоди, заподіяної радянською окупацією".

Інтернет-портал Kgbveikla.lt ("Діяльність КГБ у Литві") був представлений особисто прем'єр-міністром Литви у травні 2011 року.

Дивіться також:

1991: радянські війська штурмують телевежу у Вільнюсі. ВІДЕО

Посол Литви в Україні: "Як ми долаємо наслідки тоталітаризму"

Голова Служби безпеки Литви - колишній "лісовий брат", сидів 37 років

Люстрація по-грузинськи. Законодавча база (переклад)

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.