Лавринович відмінив дозвіл Мін'юсту вживати слово "жид"

Офіційну позицію міністерства може висловлювати тільки міністр, заявив Лавринович і попросив вважати колишню заяву Мін'юсту про допустимість слова "жид" недійсною.

 

Міністр юстиції Олександр Лавринович вважає, що допустимою назвою етносу (етнічної групи) є тільки самоназва, обрана цим етносом, повідомляє DT.ua.

"Вважаю, що вживання інших назв, які є образливими для представників якої національності, є неприпустимим", - говориться в листі Лавриновича президентові Об'єднаної єврейської громади України і Європейського єврейського союзу Ігорю Коломойському.

Як зазначив Лавринович, висловлювати офіційну позицію міністерства може міністр або його заступник. Тому колишнє роз'яснення Мінюста не є офіційною позицією міністерства.

Нагадаємо, що раніше Мін'юст заявив про відсутність в українському законодавстві норм, які б забороняли вживання слів "жид", "жид" або "жидівка".  При цьому чиновники нагадали про відповідальність за дискримінаційні дії стосовно інших громадян.

У листопаді 2012 року президент Української ради єврейських жінок, головред сайту "Київ єврейський" Елеонора Гройсман попросила представників партії "ВО "Свобода" не називати євреїв "жидами", оскільки це слово їх ображає.

 

В академічному словнику української мови слово "жиди" має два значення: 1) застаріла назва євреїв, 2) образлива назва євреїв.

Дивіться також: "Жиди чи євреї? Текст львівського історика 1996 року"

 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?