Росіяни підтримують єдиний "канонічний" підручник з історії

Майже три чверті громадян Росії (71%) підтримують ідею написання єдиного підручника історії для школи.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на соціологів "Левада-центру".

Загалом 10% респондентів висловилися проти, решта (19%) поки не змогли визначитися з цим питанням.

Соціологічне опитування проводилося наприкінці травня у 130 населених пунктах 45 регіонів.

Ідею створення єдиного підручника історії президент Росії Владімір Путін підтримав у березні 2013 року на першій конференції Загальноросійського народного фронту (ЗНФ) в Ростові-на-Дону.

"Я повністю згоден з тим, що має бути якась канонічна версія нашої історії, - заявив тоді Путін. - Якщо дійсно ми будемо на сході вивчати одну історію, на Уралі - другу, в європейській частині - третю, це в цілому може руйнувати, і напевно буде руйнувати, єдиний гуманітарний простір нашої багатонаціональної нації".

У квітні президент РФ дав доручення Міносвіти і РАН до 1 листопада 2013 року подати пропозиції про підготовку єдиних підручників з історії Росії для середньої школи.

"Вважаю, що повинна бути єдина концепція цього підручника, яка показувала б нам хронологію подій і офіційну оцінку, - зазначив Путін. - Без офіційної оцінки не буде самого хребта розуміння того, що відбувалося з нашою країною протягом минулих століть і десятиліть".

У ЗНФ вважають, що в цілому в Росії нині не цілком сприятливе середовище для формування у підростаючого покоління патріотичного самосвідомості.

"Населення остаточно не відійшло від духовної кризи після розпаду комуністичних цінностей, дискредитовані поняття загального блага і соціальної справедливості, - пояснила керівник прес-служби ЗНФ Вікторія Сотникова. - А пошуки національної ідеї, здатної консолідувати суспільство, не принесли бажаних результатів".

У цих умовах, підкреслила вона, складно переоцінити роль уроків історії як елемента громадянського та патріотичного виховання підростаючого покоління.

У липні 2012 року повідомлялося, що в Росії з'явилася нова вузівська спеціальність - "істориків-ідеологів, які формують свідомість молоді на підтримку політичного курсу уряду РФ".

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.