Спецпроект

Будинок-музей Адама Міцкевича у Новогрудці відзначив 75-річний ювілей

Перший у світі музей Адама Міцкевича з'явився в колишній столиці Великого князівства Литовського. Нині він відзначає 75-річчя. Під час святкування ювілею музею в його стінах відкрилася фотовиставка "Пам'ятники Міцкевича у світі".

Про це пише tio.by.

На виставці представлені фотознімки пам'яток Адаму Міцкевичу, відкритих у різних країнах світу. Всього ж у світі більше 70 пам'ятників поету. Є вони в Білорусі, Польщі, Литві, Чехії, Франції, Німеччині, Росії , Туреччині, Україні, Болгарії. Найперший пам'ятник був відкритий у Познані в 1859 -му, а оновлений в 1960 році. У Білорусі пам'ятники встановлені в Бресті, Ліді, Новогрудці, Гродно та Мінську .

Своїм поета вважають і білоруси, і поляки і литовці - народи, які входили до складу Речі Посполитої. Адам Міцкевич ще за життя здобув світову славу. І хоча сьогодні вже є садиба-музей поета на його батьківщині на хуторі Заосьє, будинки-музеї у Вільнюсі та Стамбулі, де він жив​​, в гімназії в Каунасі, де він працював, Літературний музей імені Адама Міцкевича у Варшаві, є " куточки А. Міцкевича" і при громадських організаціях у різних країнах, ніколи не заростає народна стежка до садиби родини Міцкевич у Новогрудці.

Будинок- музей Адама Міцкевича у Новогрудці - це музей під відкритим небом.

Вперше свої двері для відвідувачів музей відкрив 11 вересня 1938. Унікальні експонати до теперішнього часу майже не збереглися. Знищила їх , як і будинок, німецька бомба в червні 1941 року. Збереглася тільки модель паризького пам'ятника Адама Міцкевича, придбана довоєнним комітетом у вдови всесвітньо відомого скульптора Антуана Бурделя.

До 1955 року, сторіччя з дня смерті поета, музей був збудований заново. Сучасного вигляду він набув в 1990 році після чергової реконструкції . За зразками XIX століття було поновлено головну будівлю, на території садиби побудований флігель, який з'єднаний з головною будівлею підземним переходом, а також комору, колодязь, альтанку. На території садиби , як і за життя родини поета, ростуть яблуні і вишні, плодоносять кущі малини та смородини, хіба що городу не вистачає .

Більшість оригінальних речей , які пов'язані з Адамом Міцкевичем, знаходиться в Парижі, там він створив сім'ю і жив з невеликою перервою майже 20 років. У Парижі його син Владислав зі слів батька описав життя великого поета. Сьогодні паризький музей ділиться експонатами з колегами. Деякі копії документів є і в Новогрудці. Серед них понад сто стародруків, які частково демонструються на постійній експозиції.

Новогрудський будинок- музей пишається особистими речами поета. Серед них настільний годинник, який був в віленському будинку Адама Міцкевича, чаша з монограмою "ГА".

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.