Спецпроект

На Балтійському морі з'явився новий музей

У містечку Аренсхоп відкрився музей, присвячений творчості художників, які жили в колонії на узбережжі Балтійського моря. Серед них були Олексій Явленський і Маріанна Верьовкіна.

Про це пише dw.de.

У містечку Аренсхоп ( Ahrenshoop ) у п'ятницю , 30 серпня , відкрився художній музей , присвячений творчості художників, які жили в заснованій ними колонії на узбережжі Балтійського моря , повідомляє інформаційне агентство dpa . За інформацією на сайті музею , його архітектурне рішення було " навіяно мотивами самої колонії" . Музейні корпусу імітують зовнішній вигляд місцевих дерев'яних рибальських будинків , які свого часу так полюбилися художникам своїм зовнішнім лаконізмом і внутрішньої простотою.

Художня історія за сто років

Ще наприкінці XIX століття у європейських художників з'явилася мода на колективні літні виїзди на природу, зокрема, на узбережжя Атлантики, Північного і Балтійського морів. Учасники таких поїздок, як правило, були друзями, і поєднували відпочинок з інтенсивним творчим обміном, спільними пленерами, організацією пересувних виставок. Одна з таких колоній виникла в містечку Аренсхоп на Балтиці, приблизно в 50 кілометрах від Ростока.

Колонія в Аренсхоп була заснована Ольденбурзьким живописцем Паулем Мюллер-Кемпффом (Paul Müller - Kaempff) в 1892 році. Він не тільки збудував будинок у мальовничому рибацькому селі, а й заснував тут художню школу, що привернуло в Аренсхоп безліч інших живописців, студентів та любителів мистецтва.

У різний час у колонії жили і творили Фріц Гребе (Fritz Grebe) , Туро Бальцер (Thuro Balzer) , Елізабет фон Айкен (Elisabeth von Eicken) . Улітку 1911 року тут провели кілька тижнів Олексій Явленський і Маріанна Верьовкіна. Цікаво , що Аренсхоп не втратив свого художнього "​​ухилу" і в роки НДР.

Багатій спадщині колонії і найяскравішим моментам художньої історії узбережжя Балтійського моря і присвячено новий музей. У його колекції - понад 500 робіт художників, що представляють практично всі напрямки сучасного німецького мистецтва. Багато з картин присвячені природі тутешніх місць.

Музей розрахований насамперед на відвідувачів з числа відпочиваючих, через те, що село налічує трохи більше шестисот мешканців .

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"