Спецпроект

Турчинов і Яценюк ушанували жертв політичних репресій у Биківні

Вищі українські чиновники вшанували пам'ять жертв політичних репресій у Національному заповіднику "Биківнянські могили".

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Виконувач обов’язків президента України, голова ВР Олександр Турчинов нагадав у своєму виступі, як за сталінських часів знищувались мільйони людей.

При цьому в.о. президента зазначив, що сьогодні у Росії намагаються відновити пострадянську імперію. Але, на переконання Турчинова, Україна вже ніколи не стане частиною будь-якої імперії і подолає всі проблеми і виклики.

У жалобному заході в Биківні взяли участь прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, голови Київської міської та обласної держадміністрацій, члени уряду, представники різних релігійних кіл, колишні політв'язні.

Вони поклали квіти до меморіалів закатованим радянським режимом у Биківнянському лісі українцям і громадянам Польщі.

Також Турчинов повідомив у Биківні, що направив в Мін’юст лист із проханням розглянути матеріали щодо антиконституційної діяльності сучасної Комуністичної партії України.

Биківнянські могили - місце масового поховання жертв політичних репресій в СРСР 1937-1941 років. Розташоване в лісовому урочищі неподалік селища Биківня (зараз околиця Києва).

Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань радянська влада розпочала у Биківні в 1936 році. Тут здійснювалися масові захоронення осіб, замучених під час допитів або страчених органами Народного комісаріату внутрішніх справ у Києві.

Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Кількість похованих остаточно не встановлена: називають цифри від 6-7 тисяч до більше 100 тисяч жертв. У 2009 році СБУ заявила, що знає і може архівно підтвердити прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

На сьогодні в Україні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 рр. Зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах.

Дивіться також інші матеріали за темою "Биківня"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.