У Польщі посадили генерала, який у 1981-му саджав опозиціонерів

Окружний суд міста Щецин (Польща) засудив колишнього генерала міліції часів Польської народної республіки до двох років тюрми.

Це перший вирок у Польщі, який карає за інтернування активістів опозиційного руху "Солідарність" під час воєнного стану в Польщі (1981-83 pp.), повідомляє Ґазета Виборча.

"Позбавляючи людей свободи без юридичного підґрунтя, генерал Громадянської міліції [назва МВС у соціалістичній Польщі - ІП] Ярослав В. здійснив комуністичний злочин", - прокоментувала своє рішення суддя, яка розглядала апеляцію.

За її словами, підстав для відміни рішення попередньої інстанції немає.

80-річний екс-міліціянт будь-якої хвилини може опинитися за ґратами, підкреслило видання.

Генерал В. у грудні 1981 року був воєводським комендантом міліції [аналог голови обласного управління МВС - ІП] у Щецині.

12 грудня 1981-го, за день до офіційного оголошення про воєнний стан, він підписав наказ про арешт діячів незалежного профспілкового руху "Солідарність". Список цих діячів для генерала підготувала Служба безпеки соціалістичної Польщі, відповідного рішення суду не було. Затриманих активістів били і принижували.

У 2006 року Ярослава В. було затримано за зверненням відділу розслідувань Інституту національної пам'яті Польщі. Він провів під арештом два тижні і вийшов під заставу.

Слідчий ІНП наголошував, що декрет соціалістичної влади про інтернування вийшов аж 17 грудня 1981-го, тобто рішення генерала про арешт було незаконне і злочинне навіть за кодексом соціалістичної Польщі.

Під час слідства суд заслухав 96 свідків, в тому числі тих, які в часи ПНР займали найвищі державні посади. Свідчення дав і колишній голова Громадянської міліції Чеслав Кіщак, засуджений у 2012 році за введення воєнного стану.

У 2010 році районний суд Щецина визнав генерала винним у злочинах проти людства, які не мають строку давності, і присудив йому два роки ув'язнення.

Захист подав апеляцію до окружного суду, але там вирок визнали справедливим, назвавши рішення міліцейського генерала "комуністичним злочином", "злочином проти людства" і "політичними переслідуваннями".

Загалом рішення генерала В. визначили долю 67 поляків, які в результаті потрапили до таборів і тюрем.

Воєнний стан було введено в Польщі 13 грудня 1981 року, кілька тисяч діячів опозиції були інтерновані, а страйки придушувалися за допомогою армії.

Багато опозиціонерів з незалежного профспілкового руху були засуджені до тюремного ув'язнення, а деякі були змушені емігрувати. Воєнний стан офіційно було скасовано в липні 1983 року.

Як відомо, у травні 2014 року в Будапешті засудили до 5,5 років позбавлення волі міністра внутрішніх справ соціалістичної Угорщини Белу Біску за його участь у репресіях проти учасників антирадянського повстання 1956 року.

У січні 2012 року в Польщі засудили до двох років позбавлення волі (умовно) міністра внутрішніх справ ПНР Чеслава Кіщака, який був визнаний відповідальним за введення військового стану в 1981 році.

У червні 2012 року в Польщі суд засудив до різних термінів тюремного ув'язнення (умовно) чотирьох колишніх міліціонерів. У 1987 році вони, переодягнувшись у цивільне ["тітушки"], жорстоко побили учасників мирної демонстрації протесту.

У 2010 році в Польщі набув чинності закон, згідно з яким колишні співробітники спецслужб Польської Народної Республіки, а також члени військової ради, які ввели в країні в 1981 році військове положення, позбавляються привілеїв при нарахуванні пенсій.

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.