У Києві облили фарбою хрест на могилі Героїв Крут. ФОТО

В ніч на вівторок, 17 червня, невідомі облили фарбою хрест Героям Крут на Аскольдовій могилі у Києві. Також спробували розбити меморіальну дошку Ярослави Стецько.

Акт вандалізму стався в ніч на вівторок, 17 червня, повідомляє "Новое Время".

Мармурова дошка Слави Стецько пошкоджена ударами важкого предмету.

Фото: Владислав  СИНЯГОВСЬКИЙ

Пам'ятний хрест Героям Крут був заляпаний зеленою фарбою.

 Фото: Владислав  СИНЯГОВСЬКИЙ

Саме на Аскольдовій могилі були перепоховані тіла 25 студентів-вояків, що загинули у січні 1918 року під час бою під час наступу армії більшовиків. Пам'ятник був встановлений на кошти двох родин з парафії церкви Св. Миколи Чудотворця у січні 2012 року.

Фото: Павло СОЛОДЬКО

Хроніку боротьби з пам'ятниками в Україні протягом останніх років дивіться за тегом "Вандалізм".

Ярослава Стецько (уроджена Ганна Музика) народилася 14 травня 1920 у селі Романівка на Тернопільщині, померла 2 березня 2003 у Мюнхені.

Українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН).

Дружина Ярослава Стецька. Голова ОУН(б) (1991-2001). Перший лідер партії Конгрес Український Націоналістів (КУН). Депутат Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань, тривалий час була найстарішим депутатом у ВР.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути між Ніжином і Бахмачем (нинішня Чернігівська область) між військами більшовицької Росії і добровольцями-студентами, які захищали Центральну Раду УНР.

Після кількагодинного бою більшість бійців УНР повернулися до Києва. 29 із них, які втрапили у полон до червоноармійців, були розстріляні біля приміщення залізничної станції. У березні 1918 року їхні тіла були перевезні до Києва і урочисто поховані на Аскольдовій могилі.

Загиблі у бою студенти отримали звання "Героїв Крут", їхня смерть і вшанування обросли численними міфами.

Дивіться також:

Бій під Крутами у історичній пам'яті. Як експлуатується міф

Життя після Крут. Скільки загинуло, скільки вижило і що було далі. КАРТИ

Попович, дворянин, селянин. Три біографії загиблих під Крутами. ФОТО

Реконструкція бою під Крутами 1918 року. ВІДЕО

Всі матеріали на тему "Бій під Крутами"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.