В Запоріжжі хочуть перенести дату заснування міста на 800 років

Запорізька міська рада має намір змінити офіційну дату заснування міста з 1770-го на 952 рік. Замість катерининської фортеці на руїнах козацької Січі буде поселення часів літописної княгині Ольги.

Про це йдеться в проекті рішення міськради "Про уточнення дати заснування Запоріжжя", текст якого мають Українські Новини.

Згідно з документом, міськрада має намір прийняти остаточний звіт робочої групи з уточнення дати заснування міста і змінити офіційну дату заснування.

Робоча група дійшла висновку, що роком заснування міста вважається 952 рік на підставі трактату візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного "Про управління імперією" (складений у 943-953 роках) як першої письмової згадки про існування городища на обох берегах Дніпра і острові Хортиця (розташований в центрі Запоріжжя).

Якщо рішення затвердять, цьогоріч у жовтні Запоріжжя святкуватиме своє 1062-річчя.

Зараз датою заснування міста вважається 1770 рік, коли розпочалося будівництво Олександрівської фортеці, від якої пішло перша назва міста - Олександрівськ. У 1775 році фортецю добудували - й імперська армія знищила останню Запорізьку Січ.

Олександрівська фортеця була споруджена на землях Війська Запорізького під час і після чергової війни (1768-1774)  між Російською та Османською імперіями. Вона мала захищати південь України від нападів Кримського Юрту і турків.

Гарнізон Олександрівська складали козаки. Укріплення розташовувалося на початку Дніпровської фортечної лінії від Дніпра до Азовського моря (нинішнього Бердянська).

Як відомо, в 1552 році український шляхтич із Великого князівства Литовського Дмитро "Байда" Вишневецький спорудив на острові Мала Хортиця замок. Але й до того часу острів регулярно заселявся людьми - від епохи бронзи до слов'янсього городища Середньовіччя.

В Українській СРР 1921 року місто було перейменоване на Запоріжжя.

У тексті візантійського імператора Хортиця згадується під час опису річкового маршруту із Київської Русі Дніпром і Чорним морем до Костянтинополя [нині Стамбул]. Царственний історик називає Хортицю островом Святого Георгія і так описує перебування руських мандрівників:

"На цьому острові вони здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там стоїть величезний дуб: жертвують живих півнів, застромлюють і стріли довкола [дуба], а інші - шматочки хліба, м'ясо і що має кожен, як велить їхній звичай. Кидають вони і жереб на півнях: чи зарізати їх, чи з'їсти, чи відпустити їх живими. Від цього острова роси [Ρωσία - грецька назва Русі] не бояться печенегів, доки не опиняться в річці Селіна [дельта Дунаю].

Варто зазначити, що в тексті Костянтина Багрянородного вперше зафіксовано письмову згадку про тодішній найпівденніший форпост Київського князівства на Дніпрі - Витич ("Вититсев". У 2007 році село Витачів Обухівського району Київщини відзначало 1050-ліття з моменту першої літописної згадки про поселення.

Дивіться також інші документи за темою "Запоріжжя"

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».