В Запоріжжі хочуть перенести дату заснування міста на 800 років

Запорізька міська рада має намір змінити офіційну дату заснування міста з 1770-го на 952 рік. Замість катерининської фортеці на руїнах козацької Січі буде поселення часів літописної княгині Ольги.

Про це йдеться в проекті рішення міськради "Про уточнення дати заснування Запоріжжя", текст якого мають Українські Новини.

Згідно з документом, міськрада має намір прийняти остаточний звіт робочої групи з уточнення дати заснування міста і змінити офіційну дату заснування.

Робоча група дійшла висновку, що роком заснування міста вважається 952 рік на підставі трактату візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного "Про управління імперією" (складений у 943-953 роках) як першої письмової згадки про існування городища на обох берегах Дніпра і острові Хортиця (розташований в центрі Запоріжжя).

Якщо рішення затвердять, цьогоріч у жовтні Запоріжжя святкуватиме своє 1062-річчя.

Зараз датою заснування міста вважається 1770 рік, коли розпочалося будівництво Олександрівської фортеці, від якої пішло перша назва міста - Олександрівськ. У 1775 році фортецю добудували - й імперська армія знищила останню Запорізьку Січ.

Олександрівська фортеця була споруджена на землях Війська Запорізького під час і після чергової війни (1768-1774)  між Російською та Османською імперіями. Вона мала захищати південь України від нападів Кримського Юрту і турків.

Гарнізон Олександрівська складали козаки. Укріплення розташовувалося на початку Дніпровської фортечної лінії від Дніпра до Азовського моря (нинішнього Бердянська).

Як відомо, в 1552 році український шляхтич із Великого князівства Литовського Дмитро "Байда" Вишневецький спорудив на острові Мала Хортиця замок. Але й до того часу острів регулярно заселявся людьми - від епохи бронзи до слов'янсього городища Середньовіччя.

В Українській СРР 1921 року місто було перейменоване на Запоріжжя.

У тексті візантійського імператора Хортиця згадується під час опису річкового маршруту із Київської Русі Дніпром і Чорним морем до Костянтинополя [нині Стамбул]. Царственний історик називає Хортицю островом Святого Георгія і так описує перебування руських мандрівників:

"На цьому острові вони здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там стоїть величезний дуб: жертвують живих півнів, застромлюють і стріли довкола [дуба], а інші - шматочки хліба, м'ясо і що має кожен, як велить їхній звичай. Кидають вони і жереб на півнях: чи зарізати їх, чи з'їсти, чи відпустити їх живими. Від цього острова роси [Ρωσία - грецька назва Русі] не бояться печенегів, доки не опиняться в річці Селіна [дельта Дунаю].

Варто зазначити, що в тексті Костянтина Багрянородного вперше зафіксовано письмову згадку про тодішній найпівденніший форпост Київського князівства на Дніпрі - Витич ("Вититсев". У 2007 році село Витачів Обухівського району Київщини відзначало 1050-ліття з моменту першої літописної згадки про поселення.

Дивіться також інші документи за темою "Запоріжжя"

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

Останній Шухевич

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"