Е-архів визвольного руху публікує спогади головного судді ОУН Володимира Горбового

Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.

Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.

Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками "Погода совісті". Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.

 Володимир Горбовий

"Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах.

Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя", — розповідає Андрій Усач.

Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.

Відбував арешт у Львові  у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами  та запроторений до в’язниці "Монтелюпіх" у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.

У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: "Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".

 Заява Володимира Горбового Голові Верховного Суду СРСР

 Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 21207 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

 

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»

Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

Сталінська депортація у дитячому віці до Середньої Азії, 15 років у тюрмах та колоніях, 303 дні голодування та внесок у повалення радянського союзу, повернення до Криму та створення системи органів національного самоуправління, окупація півострова Росією та заборона в’їзду на Батьківщину, врешті-решт статус живої легенди. Це невичерпний перелік біографічних віражів лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.

Перші залізниці і перші залізничні катастрофи в Україні

Перші залізниці на сучасній території України з’явилися протягом 1860-х років – це була залізниця із Відня через Краків до Львова і Чернівців. На Наддніпрянщині перші колії поєднали Курськ із Харковом, Києвом і Одесою. В кінці 1860-х років сталися і перші залізничні катастрофи, про які я Вам і розповім.