АНОНС: У Києві відкривається виставка про Василя Стуса

У Музеї шістдесятництва відкривається виставка "Я з вами", присвячена 30-м роковинам українського поета-шістдесятника Василя Стуса

Василь Стус - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець,правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.

За життя поета в радянських видавництвах не вийшло жодної його збірки, проте були численні публікації за кордоном – "Зимові дерева" у Брюсселі, у періодичній пресі, у видавництвах "Сучасність" і "Смолоскип". 

Твори Василя Стуса були перекладені англійською і німецькою мовами.

Наприкінці 1984 р. у Торонто було створено Міжнародний комітет за надання Василеві Стусові Нобелівської премії.  Протягом 1985-го року Надія Світлична підготувала до друку збірку табірних поезій Василя Стуса "Палімпсести", яка була опублікована у видавництві "Сучасність" 1986 року.

У 1989-1992 роках знято фільм "Просвітлої дороги свічка чорна" (режисер С.Чернілевський).

26 листопада 2005 року Указом Президента України В.Ющенка Василю Стусу присвоєне звання "Герой України".

В експозиції представлені фотографії поета, автографи його поезій, перші публікації, машинопис з власноручними правками його літературознавчої праці "Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)", присвяченої творчості П.Тичини, вибрані листи з ув’язнення, численні документи української діаспори на захист поета та публікації у закордонній пресі. Виставку доповнено художніми творами, присвяченими Василю Стусу (художники В.Франчук, Г.Севрук).

Урочиста презентація виставки: четвер, 3 вересня 2015 року, о 18:00

Адреса: Музей шістдесятництва, вул. О.Гончара,33, вхід вільний

У презентації виставки візьмуть участь табірний побратим поета Василь Овсієнко, режисер Станіслав Чернілевський – автор кінострічки "Просвітлої дороги свічка чорна", співак Тарас Компаніченко з гуртом "Хорея козацька" та інші.

Статті про Василя Стуса:

Серце, самогубство чи вбивство?

Різдво Василя Стуса

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?

Стус і Нобель. Демістифікація міфу

Семен Глузман: "Стус не мог быть фальшивым"

Василь Стус: "Я захоплений польськими звитяжцями духу і шкодую, що я не поляк"

Паруйр Айрікян: "Василь і Славко супроводжують мене все життя"

Ті, що розпинали Стуса...

Повернення додому. Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.