Повторне перейменування декомунізованих населених пунктів суперечитиме чинному законодавству - УІНП

Окремі лобістські групи упродовж останнього часу здійснюють спроби ініціювати у Верховній Раді повторне перейменування деяких населених пунктів, що змінили свої назви в рамках декомунізації. Представники Українського інституту національної пам’яті наголошують, що такі дії суперечать чинному законодавству України.

"На перейменовані в ході реформи декомунізації населені пункти та райони дія перехідних положень закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", зрозуміло, не поширюється.

Тому всі питання, пов'язані з теоретичною зміною назви для них у майбутньому, регулюються нормами загального законодавства, а саме –  Законом України "Про географічні назви"", – пояснює юрист Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко.

Відповідно до частини одинадцятої статті 5 закону "Про географічні назви", "перейменування географічних об’єктів здійснюється у випадку:

повторення назв однорідних географічних об’єктів у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці;

необхідності повернення окремим географічним об’єктам їхніх історичних назв;

істотної зміни функції або призначення географічного об’єкта;

необхідності приведення назви географічного об’єкта у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Інститут національної пам’яті наголошує, що зазначений перелік підстав для перейменування населених пунктів та районів є вичерпним. Він не передбачає повторного перейменування тих населених пунктів чи районів, чиї назви були змінені в ході реформи декомунізації.

"Крім того, частина дванадцята статті 5 Закону України "Про географічні назви" визначає, що перейменування географічних об’єктів, крім випадків приведення їх назв у відповідність до вимог декомунізаційного законодавства, здійснюється з урахуванням думки більшості населення відповідно до закону про референдуми, – зазначає Сергій Рябенко. – Однак, станом на сьогоднішній день проведення будь-яких місцевих референдумів є неможливим через відсутність спеціального закону".

Таким чином, повторне перейменування декомунізованих населених пунктів або районів всупереч вимогам статті 5 Закону України "Про географічні назви" є неможливим та суперечитиме діючому законодавству. При чому це стосується як ухвалення нової постанови Верховної Ради, так і "внесення змін" до вже проголосованої постанови, яка набрала чинності.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.