"Таємний щоденник Петлюри" закінчать знімати до кінця року — режисер

Директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Янчук в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" розповів про роботу над новим фільмом "Таємний щоденник Симона Петлюри".

За словами режисера, на даний момент йде монтаж фільму, залишилося провести ще кілька знімальних днів у вересні, а до кінця року робота над картиною буде вже завершена. "Наш головний сценарист Михайло Шаєвич, а також Олександр Шевченко шість років працювали над його написанням. Історичні факти отримали, на мій погляд, цікаве перетворення в жанрі історичного фільму", — підкреслив Янчук.

Він зазначив, що при роботі над фільмом відкрив для себе факти з життя Петлюри, які його вразили. "Вбивство Петлюри — це ще й вбивство надії, що Україна поверне собі незалежність. У фільмі через особисту трагедію людини розкривається трагедія нації, держави. У Петлюри була чудова сім'я — дружина, дочка. І наш фільм показує їхні родинні стосунки", — заявив Янчук.

Роль Симона Петлюри зіграє Сергій Фролов. Фото: dt.ua

Головний герой фільму буде весь час подумки повертатися до часів життя в Україні, коли існувала УНР, "тому у фільмі багато історичних персонажів. Зокрема, прем'єр-міністр Володимир Винниченко, якого грає Євген Нищук, президент Михайло Грушевський (його грає Богдан Бенюк). У ролі дружини Петлюри Ольги — Ірма Вітовська. Перш за все хотілося подати образ Симона Петлюри як реальної людини — через його стосунки з дружиною, дочкою. Хотілося показати і деякі слабкі риси його особистості, зокрема конфліктність, наприклад, у його взаєминах з Винниченком", — додав режисер.

Роль Петлюри у фільмі зіграє Сергій Фролов, який був відібраний режисером з п'яти кандидатур, у ході проб знімалися цілі сцени з фільму.

Для зйомок картини були побудовані масштабні декорації на кіностудії ім. Довженка, були відтворені вулиця Расін і ресторан "Бульйон Шартьє", біля якого був убитий Симон Петлюра. Відтворили "навіть люк, на який Петлюра впав після того, як Шварцбард випустив у нього сім куль. Я дійсно спочатку думав знімати на натурі. Але тільки за один знімальний день мерії Парижа треба було заплатити близько 20 тис. євро. До того ж там на проїжджій частині дороги сучасна розмітка", — розповів Янчук.

Як повідомлялося, в колишній резиденції Януковича в Межигір'ї стартували зйомки фільму про бій під Крутами "Крути 1918. Захист".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.