АНОНС: У НМІУ покажуть "(Не)розказані історії" остарбайтерів

18 січня в Національному музеї історії України почне діяти виставково-освітній проект "(Не)розказані історії" до 76-х роковин від початку вивезення остарбайтерів.

Про це інформує Національний музей історії України на своєму сайті. 

Виставка дасть змогу ознайомитися із реліквіями фондової колекції та простежити процес насильницького перетворення мирного населення, переважно молоді – квіту нації, у найбезправнішу категорію примусових робітників Третього Райху – остарбайтерів ("східних робітників").

Саме 18 січня 1942 року з Харкова до Кельна вирушив перший ешелон з українськими остарбайтерами. З України (в її сучасних межах) примусово вивезли від 2,4 до 2,8 млн жителів. Від 143 до 200 тис. колишніх невільників, яким вдалося вижити, не повернулися в непривітну до "вигнаних на примусові роботи" і "тих, хто перебував на окупованих територіях" радянську державу.

Після заборони у ХІХ ст. використання рабської праці на європейському континенті гітлерівці здійснили наймасовіше застосування примусової праці іноземців в економіці Німеччини – 13,5 млн осіб із 26 країн.

Розділи виставки – ніби сторінки знайденого в шафі рідної бабусі, або вже й прабабусі, фотоальбому, який вона показала лише за Незалежної України, бо вже не боялася стигматизації радянським режимом.

"Сторінки" мають символічні назви: "Їхати… працювати", "Залишитися… працювати", "Віра", "Надія", "Любов", "(Не)розказані історії", "Непривітна батьківщина", "Пам’ять" та інші.

Невід’ємною частиною виставки реліквій є планшетна виставка "Служіння за примусом" про підневільних робітників з України в дияконіях Євангелічної церкви Рейнських земель Німеччини. Вона створена на основі оригінальних матеріалів, сповнена фактів, свідчень та надана Громадською організацією "Акція спокути заради миру".

У межах виставки освітня ідея НМІУ "Відкрита бібліотека: Примусові робітники Третього рейху" пропонує знайомство із численною науковою, науково-популярною та художньою літературою, що розповідає про примусову працю українського населення під час Другої світової війни; про ганебне ставлення радянської держави до власних громадян; про відлуння трагедії у просторі культури й мистецтва; про культуру пам’яті та політику пам’яті в Україні, що повернули суспільству знання про цю маргіналізовану радянською ідеологією сторінку української історії ХХ ст.

Виставково-освітній проект "(Не)розказані історії" діятиме до 20 лютого 2018 року.

Також у межах виставкового проекту запланована низка освітніх заходів:

- 20 січня о 16.00 та 21 січня о 14:00 відбудеться авторська екскурсія "(Не)розказані історії примусових робітників Третього рейху як символи епохи", яку проведе куратор виставки – кандидат історичних наук Тамара Куцаєва. В інші дні (у період від 18 січня до 20 лютого 2018 року) ця екскурсія буде доступною за умови попереднього замовлення.

- 21 січня о 12.00 відбудеться лекція-презентація "Пам’ять про примусову працю під час Другої світової війни у викладанні та діяльності волонтерів: досвід Німеччини". Організатор: ГО "Акція спокути заради миру". Ведучі: очільниця громадської організації Анжела Беляк та волонтерка Амелі Бір.

Місце: Київ, вул. Володимирська, 2.

Контакт: 068 086 56 07 (Марина).

Читайте також:

Примусова праця під знаком свастики. Українські остарбайтери в Третьому Райху

Українські остарбайтери в проекті родинних спогадів "Неписана історія" 

Українці на примусових роботах у Третьому райху. Скільки їх було?

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.