Путін порівняв тіло Леніна з мощами християнських святих

Президент Росії Володимир Путін заявив, що комуністична ідеологія схожа на християнство, а тіло Леніна в мавзолеї – на мощі святих.

Про це він сказав в інтерв’ю для фільму "Валаам", фрагмент якого показав телеканал "Росія-1", передають "Крым. Реалии".

"Віра завжди нас супроводжувала, вона укріплювалася, коли країні нашій, народу нашому було особливо тяжко. Були такі зовсім жорстокі богоборницькі роки, коли знищували священиків, руйнували храми.

Але одночасно створювали нову релігію. Комуністична ідеологія, вона дуже нагадує християнство, насправді – свобода, рівність, братерство, справедливість – це все закладено у Святому Письмі, це все там є.

А кодекс будівничого комунізму? Це сублімація, це просто такий примітивний витяг із Біблії, нічого нового не вигадали", – сказав Путін.

Російський президент також порівняв ставлення комуністів до Леніна зі вшануванням святих у християнстві. Путін заперечив заяву про те, що перебування тіла більшовицького вождя в мавзолеї на Красній площі в Москві суперечить православним традиціям.

"Коли мені кажуть, що немає у християнстві такої традиції…Ну як же немає, в Афон поїдьте, подивіться там, мощі святі є, та й у нас ось тут теж святі мощі", – заявив Путін.

Він додав, що радянська влада, на його думку, "не вигадала нічого нового" і "просто пристосувала під свою ідеологію те, що людство вже давно винайшло".

Фільм "Валаам" присвячено монастирю, який часто відвідує Володимир Путін. Автор цього кіно – Андрій Кондрашов, який раніше зняв фільм пропагандистський "Крим. Шлях на Батьківщину". 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.