Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. ФОТО

Благодійний фонд "Героїка" відшукав могилу сотника Армії УНР і співзасновника ОУН Осипа Твердовського.

Про це повідомляється на сторінці "Героїки" у "Фейсбуці".

Тривалий час було відомо лише про населений пункт, де упокоївся Твердовський, - м. Еш-сюр-Альзетт у Люксембурзі.

8 березня 2018 року волонтерка "Героїки" Олена Подобєд-Франківська змогла розшукати довідку про смерть О. Твердовського, а згодом і знайти саму могилу.

Сотник Твердовський похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89.

 

Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 року. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897 - 1984), ймовірно сотник Армії УНР.

 

ДОВІДКА:

Твердовський Осип Матвійович (01.11.1891, Чернігівська губ., м. Ніжин - 16.04.1930, Люксембург, м. Еш-сюр-Альзетт) -
сотник, комендант саморобного панцерного потяга "Помста".

Рідний брат Матвія Матвійовича Твердовського. Походив з заможної сім’ї. Початкову і середню освіту здобув у Ніжині. Першу світову війну зустрів у 176-му Переволоченському полку, в якому скінчив старшинську школу. Поранений під час бойових дій.

 

З 1917 року бере участь в українізації російських частин. Як комендант українізованого куреня поранений у боях під Тернополем у голову, потрапляє до лікарні у Київ, звідки під час наступу військ Муравйова тікає до рідного Ніжина. Тут зі старшим братом Матвієм організовує відділи Вільного козацтва.

У 1918 році закінчив Інструкторську школу старшин у Києві, одержав призначення до новосформованої 3-ї пішої дивізії ІІ-го Подільського корпусу в Умані. У складі 12-го пішого Брацлавського полку 07.07.1918 року переїздить до м. Тульчин, очолює інструкторську підстаршинську школу.

Під час Антигетьманського повстання переходить на бік Директорії. Після смерті брата стає комендантом саморобного панцирного потяга "Помста" (збудованого на станції Конотоп). Восени 1919 року потрапляє до польського полону (утримувався в таборах Ланцут і Берестя).

З квітня 1920 року - у складі 6-ї стрілецької дивізії, знову служить на броньовику. 21.11.1920 року інтернований у Польщі (табори Вадовіце, Стшалково).

Весною 1922 року Твердовський намагається нелегально перейти кордон в Україну. Після невдалої спроби переїздить до Франції. Працює на копальнях та фабриках. Оселяється у Люксембурзі, м. Еш-сюр-Альзетт.

Співзасновник Легії українських націоналістів (ЛУН) і ОУН у Люксембурзі. Стає відпоручником Проводу українських націоналістів на країни Бенелюксу та суміжні терени Франції. Відзначається сучасниками як видатний український меценат і щедрий благодійник.

Через загострення старої рани в голові лягає на операційний стіл. Після невдалої операції 12 днів мучиться і вмирає. Похований з великими почестями на міському цвинтарі в присутності чисельної української громади. Товариство Запорожців збирало кошти на встановлення пам’ятника.

Нагадаємо, в місті Сватовому на Луганщині відкрили меморіальну дошку на честь підполковника Армії Української Народної Республіки Дмитра Ліницького.

Путч у Москві у серпні 1991 року. Як реагувала Україна

Очевидці з радістю згадують момент, коли донецькі шахтарі теж постановили не визнавати розпорядження путчистів із ГКЧП і оголосили про безстроковий політичний страйк, вимагаючи заборони КПРС.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Бомби, облави, містика. Львів напередодні вигнання нацистів

"Людей опанувало шаленство молитви. На подвір'ях вибудовували маленькі вівтарці, повсюди були квіти, свічки, релігійні пісні. І ми у нашій "кімнатці навкарачки" зробили собі маленький вівтарик і цілими днями молилися. Чотки, новенни, рорати, релігійні піснеспіви, святі іконки; то тривало годинами, більше того, цілими днями. Навіть як на дитину, охрещену три і пів рази, було того всього трохи забагато...".

Олег Штуль. Забутий провідник мельниківської ОУН

"Нехай сьогодні ми пишемо найсумніші речі – спогади. Але боротьба триває. І вона триватиме аж до перемоги. Чи ми її побачимо? Чи скоро? Це для історії мало важить. Але побачить її Київ – Золотоверхий наш натхненник. І коли не зустріне нас, то кращих від нас", – писав Олег Штуль у 1962 році.