На Одещині знесли останній пам’ятник комуністичному вождеві

У селі Заводівка на Одещині демонтовано останній на території регіону пам'ятник одному з вождів тоталітарного режиму - Сергію Кірову, що стояв поряд з місцевим будинком культури.

Про це повідомив виконувач обов'язків голови Березівської райдержадміністрації Сергій Лоскутніков, пише "Українська правда" з посиланням на "Укрінформ".

"Пам'ятник більшовицькому вождю Кірову було демонтовано після сьогоднішньої зустрічі в райдержадміністрації, на якій керівнику Заводівської сільради Максиму Кутовому пред'явлено деякі архівні документи, пов'язані з діяльністю колишнього колгоспу ім. Кірова і спорудженням у Заводівці цієї скульптури", - зазначив Лоскутніков.

 

Раніше голова сільради Кутовий відмовлявся виконувати вимоги закону про декомунізацію, мотивуючи це відсутністю напису чи таблички на постаменті пам'ятника.

"Я прибув до Заводівки й очолив сільраду менше року тому. Не знаю, кому поставлений пам'ятник поряд з будинком культури - Кірову чи комусь іншому. Бо на ньому нема таблички. Тому й не будемо його зносити", - пояснював свою позицію Кутовий.

Водночас він підтвердив, що керівництво Березівського району уже звертало увагу на ігнорування вимог закону, що передбачає знесення символів тоталітарного режиму.

"Однак мені не показали документів, що це саме пам'ятник Кірову. Я знаю лише, що місцеві жителі колись працювали у колгоспі ім. Кірова. І також знаю свої права й повноваження", - твердив сільський голова.

Як повідомлялося, торік так само намагався блокувати знесення останніх пам'ятників вождям тоталітарного режиму Леніну і Калініну у Болградському районі Кубейський селищний голова. При цьому колишній партфункціонер КПРС посилався на нестачу коштів для проведення демонтажних робіт.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?