У Києві викрали меморіальну дошку Івану Миколайчуку

Меморіальну дошку Івану Миколайчуку викрали з фасаду будинку за адресою вул. І.Миколайчука, 5 (кол. Серафимовича), де він жив.

Про це повідомляє "Україна молода" з посиланням на голову Національної спілки кінематографістів України Сергія Тримбача.

 Фото:"Україна молода"

"Табличка зникла зникла з будинку більше двох тижнів тому. Про інцидент повідомили поліцію, проте боялися говорити публічно оскільки могла би дізнатися вдова Івана Миколайчука, Марія Євгенівна. Вона не знала, бо не виходила з дому, зі здоров'ям були проблеми.

Тепер вона дізналася також" - йдеться у повідомленні С. Тримбача.

Автором дошки є скульптор Анатолій Фуженко (1936-1999).

  Фото:"Україна молода"

"Всі необхідні заяви до правоохоронних органів було зроблено, а Національна спілка кінематографістів звернулася навіть до керівництва МВС з проханням зробити все, аби злочинці були знайдені. Поки що не відомо про жодні результати пошуків.

Втім, одне зрозуміло вже зараз – меморіальну дошку не повернути. Треба подумати про те, як виготовити нову – чи копію Фуженкового варіанту, чи подумати про нову дошку, уже не в метал" - відзначив голова спілки кінематографістів.

Нагадуємо, що на початку березня у Києві викрали бюст Лесі Українки з фасаду її музею, а наприкінці місяця зловмисників затримали.

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».