Спецпроект

Стартувала програма дослідження «Жертви українсько-польського протистояння 1939-1947 років»

На презентації програми, що відбулась у Києві 26 квітня, відзначили, що вона має на меті з’ясувати точне число жертв протистояння та назве їх усіх поіменно

Про це повідомляє Український католицький університет.

Ігор Галагіда, Ігор Скочиляс, Владика Борис Гудзяк, Олег Разиграєв. Фото: УКУ

 

"У центрі уваги цього проекту – людина. Хоча це не просто, ми доходимо до розуміння, що нам потрібно від статистики дійти до людини. У цьому проекті будуть підняті теми, які не є не розкритими, але за такою методологією, яка шукає кожну людину, її ім’я, встановлює її родинні зв’язки.

Цей проект працює на переконанні, що ще не запізно реконструювати особову мозаїку цього періоду з увагою до людини і з увагою, яка переходить до молитви", – зазначив Владика Борис Ґудзяк, президент Українського католицького університету.

 Владика Борис Гудзяк, Олег Разиграєв. Фото: УКУ

Проект розпочався 1 квітня і триватиме 4 роки, з можливістю продовження ще на 1 рік. Територіально проект охоплює землі спільного проживання українців і поляків – Волинь, Галичину, а також землі, які тепер є частиною Польщі.

На першому етапі проекту увагу зосередять саме на українських жертвах протистояння. За результатами дослідження у кількох книгах опублікують поіменні списки з ідентифікованими жертвами.

 Обговорення програми дослідження. Фото: УКУ

"Перша книга з’явиться уже осінню цього року. Вона буде присвячена українським жертвам, які загинули на території окупаційного Любинського дистрикту.

За рік спробуємо видати другий том про жертв краківського дистрикту. Коли ідеться про Волинь чи Галичину – тут треба набагато більше часу і на результати цих досліджень потрібно буде трошки почекати", – розповів Ігор Галагіда, професор Ґданського університету.

Методологія проекту базується на зіставленні великої кількості різного роду джерел – архівів, опублікованих матеріалів, спогадів і матеріалів усної історії.

"Ми плануємо працювати з документами українського підпілля, польського підпілля, німецької окупаційної адміністрації. Окрім того маємо багато документів опублікованих – багатотомні літописи УПА, документи Армії крайової.

Також плануємо працювати зі спогадами, матеріалами усної історії – плануємо експедиції, хоча розуміємо, що залишилось дуже мало людей, які пам’ятають ті події. У підсумку такий комплексний підхід дозволить максимально верифікувати і уточнити поіменні списки", – деталізував Олег Разиграєв, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі України.

Ігор Скочиляс, Владика Борис Гудзяк. Фото: УКУ 

"Наш проект переакцентовує увагу від політики до молитви, від вбивць до жертв і це дуже важливо саме з християнської моральної перспективи.

Ми хочемо з застосуванням критичного науково академічного підходу перевести цю моральність з протистояння – інтелектуального, політики пам’яті, інструменталізації політики пам’яті – у академічне русло", – зазначив Ігор Скочиляс, проректор з наукової роботи Українського католицького університету.

Програма відбувається на базі Центру дослідження українсько-польсько-словаціького пограниччя УКУ і дослідницької програми "Українське ХХ століття" Гуманітарного факультету УКУ.

Дивіться також: 

Волинська проща. У пошуках примирення

Чи був геноцид? Документ із Волині 1943-го

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.