У селі на Запоріжжі увічнили бойове братство січових стрільців і вільних козаків. ФОТО

27 квітня в с. Біленьке Запорізького району Запорізької області урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену бойовому братерству Українських січових стрільців та місцевих вільних козаків.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Знак установили в рамках історико-краєзнавчого проекту "Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років" завдяки копіткій роботі запорізького історика, керівника дослідницького центру "Спадщина" Юрія Щура.

 

До учасників церемонії відкриття звернувся заступник директора Департаменту Олександр Зубченко: "Ми поступово повертаємо справжню українську історію Запорізького краю, позбавляємося радянських міфів. Маємо знати про подвиг наших земляків, які сто років тому разом із вихідцями із Західної України боронили свободу української землі".

 

До вітань приєдналися голова Запорізької райдержадміністрації Анатолій Васюк, ветеран АТО Тимур Книш, заступник Біленьківського сільського голови Марина Нотанова.

Меморіальну дошку освятив священик Української православної церкви отець Михайло. Пам’ять борців за Україну вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.

 

ДОВІДКА:

15 квітня 1918 року загін Українських січових стрільців під командуванням Осипа Микитки висадився з пароплава в с. Біленькому.  На пристані солдатів зустріли десятки святково одягнених місцевих жителів.

До Вишиваного приєдналися понад 30 біленьківців. Того ж дня увечері вони рушили вверх по Дніпру та висадились неподалік залізничного вокзалу "Запоріжжя – 1". У ході запеклого бою було знищено майже 400 російських окупантів. З нашого боку загинув стрілець Ярема, п’ятьох українців було поранено. 

Героя поховали на високій козацькій могилі поблизу Біленького. На жаль, на сьогодні через створення Каховського водосховища визначити це місце неможливо.  Тоді ж на похорон героя зійшлися тисячі людей, народний хор під керівництвом сільського вчителя співав "Заповіт".

Докладніше про бої з більшовиками на Запоріжжі :

Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.