У бібліотеці Вернадського обрали нового директора

Генеральним директором Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського обрали Олега Сербіна.

 Олег Сербін. Фото: uk.wikipedia.org

Про це повідомляє сайт "Читомо".

Таке рішення прийняли на зборах колективу наукових працівників бібліотеки шляхом таємного голосування 4 квітня.

Також на посаду претендував Попик Володимир, який очолював інституцію з 2013 року.

Довідка. Олег Сербін – бібліотекар, доктор наук із соціальних комунікацій, кандидат історичних наук. Очолює Наукову бібліотеку ім. М. Максимовича КНУ ім. Шевченка.

Професор кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук Київського національного університету культури і мистецтв та кафедри видавничої справи КНУ ім. Шевченка.

З виборчою програмою Олега Сербіна можна ознайомитись за посиланням.

Нагадуємо, що 29 березня Інститут українознавства НАН обрав нового директора.

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Життя в затінку комина. Подорож в Аушвіц. Частина 1

В’язень підійшов до огорожі, звів руки долонями вверх, як давні праведники при молитві й важко опустився на дроти. Сухо затріскотіли блакитні вогники й електричний струм зім'яв його лице зморшками болю…"

Серце фабрики смерті. Подорож в Аушвіц. Частина 2

...Проходячи через газову камеру, зловила себе на тому, що постійно скошую очі на отвір у стелі. Десятки літ тому над головами збитих у одну масу людей там з'являлося обличчя без рис – бо ж маски знеособлені – і сипалися жовтуваті гранули...