На Чернігівщині відкрили меморіальну дошку воякам Армії УНР

18 травня зусиллями ГО "Українська Ініціатива" в селі Бережівка (Ічнянський район, Чернігівська область) було відкрито меморіальну дошку на честь борців за незалежність України підполковника армії УНР Семена Скрипки та хорунжого армії УНР Івана Скрипки, які були рідними братами.

Про це повідомляє ГО "Українська Ініціатива".

Фото: ГО "Українська Ініціатива"

Голова правління організації Юрій Косенко розповів присутнім про життєвий шлях Семена Скрипки та про його творчий спадок – статті, присвячені проблемам національно-визвольної боротьби.

Заступник голови правління ГО "Українська Ініціатива" Ольга Тимчишин розповіла про життя й діяльність Івана Скрипки та ще одного вояка армії УНР – О. Корбелецького.

У заході взяли участь керівники відділів освіти та культури Ічнянської РДА С.М. Нагорна та А.М. Волошко відповідно, голова Бережівської сільської ради Олександр Кравець, голова Ічнянської районної ради, член ГО "Українська Ініціатива" Григорій Герасименко, керівник Ічнянського районного осередку організації Віктор Власко, місцеві школярі та громадськість.

Правління організації висловлює подяку органам місцевого самоврядування за сприяння у проведенні зазначеного заходу.

Фото: ГО "Українська Ініціатива"

Семен Скрипка, в одній зі своїх статей, писав: "Ворог наш – лютий, спритний і лукавий, свою розкладову працю проводить обережно, так що не кожен і зрозуміє, чия то праця.

Треба бути і нам обережним і не давати жодної віри яким би то не було чинам чи провокаціям, що прямують до нашого роз'єднання чи мають на меті обезчестити наш рух і змагання перед світом.

Пам'ятаймо, що ми українці, й що Україна кличе нас до єдності, до праці... Свою ту акцію ворог переводить за награбовані гроші. Ми грошей не маємо, зброя наша – свята ідея, глибока віра та витривала праця...

Мусимо всі як один стати до бою, щоб доказати всьому світові, що ми – нація, що всі заходи ворожі є даремні, доказати, що ми прагнемо до здійснення нашого найвищого ідеалу, а не зайняті лише справою власного шлунка...

Ворог-москаль за всяку ціну буде прагнути до поневолення нашого краю. Для нього це – питання життя і смерті".

Нагадуємо, що у Вінниці відкрили виставку "Українська революція 1917-1921 рр. на теренах Поділля".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.