Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок Юрію Дмитрієву

Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок голові регіонального «Меморіалу» Юрію Дмитрієву, якого звинувачували в виготовленні дитячої порнографії.

Про це повідомляє "Медуза".

Однією з причин скасування вироку стали заяви названої доньки Дмитрієва, що вона "засмучена і зганьблена", зроблені під час психіатричної експертизи після винесення першого вироку, говорить адвокат історика Віктор Антуфрієв. Він стверджує, що дівчинка зробила це під тиском.

Відтак виправдальний вирок відмінили й спрямували справу на повторний розгляд у Петрозаводський міський суд.

Нагадуємо, що Дмитрієв був арештований 26 грудня 2016 року за звинуваченням у виготовленні дитячої порнографії. Слідчі так кваліфікували те, що він фотографував названу доньку оголеною. Сам Дмитрієв стверджує, що робив знімки для контролю стану здоров’я дитини та звітування перед органами опіки. 

Звинувачення з самого початку спричинило суспільний резонанс. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмитрієва сфабрикованою.

Дмитрієв провів в ув’язненні більше року і був відпущений на підписку про невиїзд 27 січня цього року. У телефонній розмові із російськими медіа він подякував за підтримку усім, хто допомагав: "Це все ви зробили! Дякую усім вам!"

5 квітня 2018 року Петрозаводський міський суд виправдав Дмитрієва за звинуваченням у виготовленні литячої порнографії, призначивши йому умовний термін за статтею про незаконне зберігання зброї.

Прокуратура, яка просила посадати історика на дев’ять років, оскаржила вирок. Скаргу подала й рідна бабуся його названої доньки.

Дивіться також:

Українці виступили на підтримку російського історика Юрія Дмитрієва

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?