АНОНС: У Львові презентують фотоальбом вояків УПА та АТО

Фотоальбом присвячено пам’яті воїна Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС), учасника бойових дій на Сході України Антона Кіреєва – «Сифона» (07.11.1973 –05.10.2014), який зі зброєю в руках захищав незалежність і територіальну цілісність України й поліг в бою з агресором неподалік міста Донецька біля села Спартак.

Про це "Історичній правді" повідомили організатори заходу.

 

Будучи професійним фотографом, Антон Кіреєв "воював" також і своїм фотоапаратом, фіксуючи тилові й прифронтові будні своїх побратимів, багато з яких (як і він) загинули за нашу волю і незалежність держави.

Знімки "Сифона" дають можливість читачам побачити зримі образи тих, хто у грізний час випробувань добровільно взяв до рук зброю, аби стати на захист рідної землі.

У цьому плані новітня історія появи добровольчих батальйонів, одним з яких був ДУК ПС, перегукується з подіями 75-річної давнини, коли восени 1942-го року на Волині постали перші відділи УПА.

Специфіка її функціонування та жорсткі вимоги конспірації дуже обмежували можливості ведення фотолітопису українського резистансу, але попри несприятливі умови і брак апаратури, у лавах повстанців "працювало" чимало фотографів.

Серед них особливо виділяється Дмитро Білінчук – "Хмара", в доробку якого понад півсотні (а можливо й більше) світлин 1945 – 1951 рр., тематика яких "перегукується" з тим, що бачимо на фотографіях Антона Кіреєва – "Сифона".

Гортаючи сторінки видання, можна переконатися в справедливості твердження, що воля здобувається в боротьбі, й лише той народ її заслуговує, котрий має синів і дочок, готових пожертвувати ради неї найдорожче — власне життя.

Автором переважної більшості, вміщених у фотолітописі світлин УПА, є гуцул Дмитро Білінчук — "Хмара", котрий перебував у підпіллі понад 12 років і внаслідок підлої зради був захоплений в травні 1952-го року, катований та розстріляний навесні 1953-го в столиці України — Києві. "Хмара" знімав своїх побратимів не лише на Гуцульщині, але й на Поділлі, Закарпатті, під час рейду вРумунію та інших місцях.

Його, можна сказати, "молодшим побратимом" став киянин Антон Кіреєв. Як і "Хмара", Антон не став чекати призову до лав регулярної армії, а пішов добровольцем у батальйон "Правого сектору" й під псевдом "Сифон" воював на Донбасі в перші критичні місяці 2014-го, загинувши смертю героя біля села Спартак 5-го жовтня.

Професійний фотограф, "Сифон" встиг відзняти й передати в тил кілька сотень безцінних сюжетів з прифронтового побуту ДУК ПС, що і пропонуються Вашій увазі в порівнянні із свістлинами вояків УПА.

Час: 19 червня, вівторок, 16.00

Місце: Музей етнографії та художнього промислу, проспект Свободи, 15, м. Львів

Вхід вільний

Шляхта обрає авантюризм

Не втручайся до чужих справ, але не дозволяй, щоб втручались у твої; Доброї ради слухай, але май власну думку. Не дозволяй собі зректися виконання задуманого ні через труднощі, ані через небезпеки. Не змушуй нікого визнавати свої погляди, як і не дозволяй, щоб до твоїх поглядів ставилися без належної поваги. Не хились як тростинка, а будь непорушним, як дуб; стократно краще бути зламаним та зігнутим, ніж гнутися щоразу в ту чи іншу сторону. Не будь зарозумілим щодо людей, нижчих станом за тебе, але й не колінкуй перед вищими. Не звертай уваги на людські вчинки, а за свої власні відповідай перед Богом та своїм сумлінням.

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято

Шибениці на Західній Україні на початку 1945 року

Привселюдні страти повстанців на початку 1945 року на території Чернівецької області та України загалом як спроба НКВД подолати опір населення радянським завойовникам. До історії ще одного радянського злочину

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна. Частина друга

Відбулася Полтавська битва, про яку багато написали люди, які заздрили Карлу ХІІ і хвалили росіян. Я можу впевнено заявити, що шведи виграли так само, як і росіяни. Росіяни зранку Полтавської битви втратили стільки ж людей, скільки ми втратили наприкінці битви. Якби росіяни виграли так славетно, як вони і їхні прихильники намагаються стверджувати, то вони мали б переслідувати шведську армію. Але армія тільки на другий день перейшла через Дніпро