АНОНС: Вахтанг Кіпіані розповість про українську ідентичність в контексті історичної правди

На чергове засідання Інтелектуального клубу в Дипломатичній академії України в рамках проекту "Культурна дипломатія" завітає головний редактор "Історичної правди" Вахатанг Кіпіані.

Зустріч відбудеться на тему "Українська ідентичність в контексті історичної правди".

Слухачі зможуть поспілкуватися з Вахтангом Кіпіані про історію та ідею виникнення незалежного проекту "Історична правда"; про українську ідентичність; про те, що саме вирізняє українця з-поміж інших; що робить українську культуру особливою і про історію її поширення світом, та про інші актуальні питання. 

 

Вахтанг Кіпіані є головним редактором видання "Історична правда", однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладачем магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновником Музею-архіву преси.

17 вересня, понеділок,18.30

Місце: Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС України (Київ, вул.Велика Житомирська, 2).

Організатор: Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС України.

Вхід вільний за умови реєстрації за посиланням.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками