Посібник «Архіви КҐБ для медіа» презентували у Львові

У книжці розповідається, з чого потрібно розпочинати архівний пошук, як читати документи Комітету державної безпеки часів СРСР, зокрема різновиди справ, типові фальсифікації, як архівні документи можуть долати «фейки», дезінформацію та пропаганду.

Центр досліджень визвольного руху презентував посібник "Архіви КҐБ для медіа" у Львові в музеї "Тюрма на Лонцького" - повідомляє Радіо Свобода.

 

"Ми вирішили полегшити роботу і собі, і журналістам, щоб підготувати такий посібник, щоб вони могли розуміти, що зберігається в архівах, що правда, а що, можливо, якась напівправда, чи створювалось чекістами, щоб спровокувати якісь дії, чи сфальсифікувати якісь моменти в українській історії.

Часто інформацію і документи використовують у гібридній війні, яку веде Росія проти України, а це дублювання, продовження міфів і стереотипів із часів СРСР", – каже директор Архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

Автори книжки радять, що архівно-слідчі справи потрібно читати критично, адже в них є навмисні перекручування, бо рукописний і машинописний варіанти протоколу допиту іноді суттєво різняться між собою змістом, протоколи можуть бути по-різному датовані.

 Руслан Забілий - консультант видання, Володимир Бірчак та Андрій Когут - співавтори

Фото: ЦДВР

"Архіви КГБ у регіонах і Києві зберігають багато інформації. Це відомості від звичайної родинної історії до даних про героїв, праведників, вбивць. Є багато вигадок і перекручувань, бо це інформація, яку збирала радянська спецслужба, у 95% вона збирала цю інформацію, щоб комусь зашкодити, когось засудити, розстріляти.

Будь-яка інтимна інформація про людей проходила через сито спецслужб і видавалася у деформованому вигляді, і це важливо розуміти", – наголосив співавтор книжки, історик Володимир Бірчак.

 Фото: ЦДВР

За його словами, "було, що родичі розчаровувались, коли прочитали слідчу справу на дідуся і виявляли неприємні речі".

"Можливо, так подали чекісти, а можливо, він таким і виявився. Некритичний підхід до документів, коли дослідники беруть лише слідчу справу і видають це як факт", – каже Бірчак.

 Фото: ЦДВР

Як зазналили автори, в архіві СБУ є документи радянських спецслужб, які в Росії вважаються державною таємницею. Ці справи відкривають і виставляють у вільний доступ в інтернеті.

Посібник виданий у межах проекту "Deconstruction. Архіви КҐБ для медіа" завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні, програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Про те як прочитувати та працювати з історичними документами комуністичних спецслужб можна ознайомитися у посібнику "Архіви КҐБ для медіа".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?