Кучерук: Реконструкція будинку Центральної Ради може знищити пам'ятку державотворення

Колишній будинок Української Центральної Ради почали реконструювати. Однак у Музеї Української революції вважають, що це — загроза цілковитого знищення історичної пам’ятки.

Про це під час прес-конференції в "Главкомі" заявив директор Музею Української революції 1917-1921 рр. Олександр Кучерук.

З його слів, план реконструкції передбачає, що в стінах Київського міського будинку вчителя побудують чотири ліфти, ресторан на даху і туалети на місці кабінетів очільників Центральної Ради Михайла Грушевського і Володимира Винниченка.

 

Це створює загрозу для Музею Української революції та інших музеїв, які розташовуються в будівлі Будинку вчителя.

"Цей будинок припав комусь до душі. І там захотіли влаштувати офісний центр, щось подібне на резиденцію олігархів. І стало питання, як всіх виселити. Пішла працювати бюрократична машина.

Тодішня директорка Лариса Мельник не згоджувалася з такими діями, тому її прибрали, і поставили вчителя історії однієї зі столичних гімназій пані Рудьковську. Їй дали завдання за рік очистити приміщення. Але вона з цим не справилася. Її теж прибрали, і на її місце поставили іншого ліквідатора Олега Стешука, який делікатно і вправно це робить. Він нічого ніде не говорить, а тихо робить", — пояснив Олександр Кучерук.

Першою зазнала руйнувань під виглядом "реконструкції" зала засідань Центральної Ради.

"На сторіччя Центральної ради мали у цій залі відбутися урочистості. Мав бути президент. Приходила його служба охорони, і їм сказали, що не можна, щоб президент тут був, бо десь там шибка розбита. Також на 22 січня 2017 року до Дня Злуки, до Дня IV універсалу вони покликали столяра, електрика, які розібрали стільці і склали на купу. Почали розвішувати оголошення про те, що там усе валиться, і ніяких заходів проводити не можна. Я запросив представників ВРУ, вони прийшли подивилися, і не зрозуміли, що там може валитися", — продовжує Кучерук.

Фірма, якій доручили реставраційні роботи, має менше 700 доларів статутного капіталу.

"За роботи запросили 6 млн гривень. Згідно з планами "реставрації", повинно з’явитися 4 ліфти, на даху — ресторан, і туалети замість кабінетів Грушевського. Якщо нам усім не втрутитися в цю ситуацію, то ми втратимо пам’ятку історії та культури", — резюмував директор музею.

Про загрози, які несе Будинку вчителя "реставрація", "Історична правда" вже писала:

Туалети на місці кабінету Грушевського: чим може завершитися псевдо-"реставрація" Київського будинку вчителя 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.