У Києві відкрилася виставка харківського художника Нікіти Тітова "Шлях свободи"

Киянам пропонують згадати про події останніх п’яти років України завдяки плакатам відомого художника Нікіти Тітова. Виставка працює в УКРІНФОРМі до 14 січня.

18 грудня, Національний музей Революції Гідності та Центр досліджень визвольного руху в УКРІНФОРМі відкрили виставку "Шлях свободи. П’ять років України в плакатах Нікіти Тітова".

23 роботи художника, створені у 2013—2018 роках, спокійно і проникливо розповідають про Україну і українців у цей час. "Шлях свободи — це ключові, героїчні і часом трагічні події, через які нам доводиться пройти на шляху до змін і справжньої незалежності", — описує колекцію її автор Нікіта Тітов.

 

"Революція Гідності, російська агресія, окупація Криму, війна на Донбасі: всі ці події вкладаються у п'ять років. Але вони стали визначальними. Ми навчилися брати відповідальність за країну – волонтери, воїни, реформатори. Ми дізналися, як це – підтримувати наших бранців у російському полоні. Потрібен талант митця, щоб описати, проговорити, показати нам самих себе, і нас – світові. Тож пропонуємо озирнутися на шлях свободи завдяки роботам Нікіти Тітова", – говорить директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.

 

"З одного боку — це експеримент для нас: організація мистецької виставки. Але колекція робіт Нікіти Тітова, створених під враженням подій у нашій країні, нагадує своєрідний репортаж про ці 5 років. Тож ми раді співпрацювати із нашими партнерами, інформуючи громадян завдяки й художнім інструментам", — підкреслив Олександр Харченко,  Генеральний директор УКРІНФОРМу.

"Напередодні свят багато розмов про свята і вихідні. Про старий і новий стилі. Про календар. І це природньо і правильно. Ми живемо, плануємо і проектуємо. Але наш календар сьогодні — це календар війни. Щоб перегорнути його, треба перемогти. Щоб перемогти, слід планувати, проектувати і — жити. Художній проект Нікіти Тітова "Шлях свободи" — це про вміння бачити суть подій. Його робота "Календар" найбільше вразила мене. Нікіта вміє бачити. Приходьте зазирнути й ви", — сказав Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті.

 

Серед представлених плакатів — роботи про Майдан, про ключові події війни на Донбасі: Іловайськ, битву за аеропорт, про режим тиші та життя на лінії зіткнення. Тітов втілив образи волонтера, добровольця, розвідника, навіть — патріота. Низка плакатів присвячена бранцям Москви. "Про них треба говорити, їх потрібно підтримувати, давати їм відчувати і знати, що країна їх не покинула", — коментує Нікіта Тітов.

Нікіта Тітов — відомий український художник, народився в 1973 році у місті Їхві, Естонія. Закінчив художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. Працював у рекламі, книговидавництві як книжковий графік, як художник співпрацював із театрами.

 

Участь у відкритті взяли:

Нікіта Тітов, художник, Ігор Пошивайло, Генеральний директор Національного музею Революції Гідності, Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Олександр Харченко, Генеральний директор УКРІНФОРМу, Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху.

Організатори:

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності

Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ"

Центр досліджень визвольного руху

Український інститут національної пам'яті

Над проектом працювали: Нікіта Тітов, Марина Сингаївська, Ольга Сало, Володимир В’ятрович, Олена Шарговська, Катерина Ніколаєнко, Петро Клим, Іван Кішка, Ярина Ясиневич.

Виставка триватиме: з 18 грудня 2018 року до 14 січня 2019 року на вікнах і в приміщенні УКРІНФОРМ (вул. Богдана Хмельницького 8/16, метро "Театральна").

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками