У Верховній Раді відкрили контрпропагандистську виставку про Донбас

4 грудня в парламенті Український інститут національної пам’яті відкрив інформаційно-просвітницьку, контрпропагандистську виставку "Донбас: переPROчитання образу".

Виставка є спробою деконструювання створеного російською пропагандою негативного медійного образу краю як "особливого" регіону, актуалізованого в українському суспільстві в умовах війни Росії проти України.

У виставці зібрані найбільш переконливі та цікаві факти історії заселення степових регіонів, що розкривають суть Донбасу як цивілізаційно-культурного перехрестя. Значна їх частина присвячена "антирадянським виступам" та проявам суспільної незгоди серед жителів Донецької та Луганської областей.

 

"Ми повинні розуміти, що боротьба за Донбас триває давно, і раніше совєтська пропаганда, а зараз російська поширюють негативні медійні образи", - наголосила Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко.

 Ганна Гопко. Фото: прес-служба УІНП

Експозиція повністю руйнує міф про Донбас як "надзвичайно зрадянізоване" населення регіону.

"Сучасний окупований Донбас не позбувся міфу про начебто проросійський анклав, де не було нічого українського. Попри шалену русифікацію протягом багатьох років, Донбас був, залишається і буде українським. Під час так званого обміну територіями з Польщею після Другої світової війни величезна кількість українців з теренів Західної України була переселена не лише на південь України, а й на Донбас. Трудова міграція ще більше зробила Донбас насправді українським", - підкреслив Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький.

Микола Княжицький. Фото: прес-служба УІНП 

На його переконання, виставка дає усвідомлення, що Донбас завжди був і буде українським, що це українська земля, і тому боротьба за неї є святою.

Виставка "Донбас: переPROчитання образу" дозволяє побачити в регіоні не стільки Донбас, скільки українські Донеччину та Луганщину, зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

"Спочатку імперії крадуть минуле, потім загарбують територію. Так зробила Росія з Кримом, який зображали "ісконно рускім", і з Донбасом, з минулого якого стирали українські сліди. Такий погляд активно впроваджувався в суспільну свідомість на цих теренах та в Україні загалом. Вже потім з‘являються "зелені чоловічки" чи терористи з георгіївськими стрічками, які нібито відновлюють історичну справедливість. Тому визволення і Криму і Донбасу неможливе без повернення правди про їхнє минуле, їхньої інтеграції в загальноукраїнський історичний наратив", - наголосив В’ятрович.

 Володимир В'ятрович. Фото: прес-служба УІНП

Виставка містить маловідомі матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Галузевого державного архіву СБУ, а також документи з Державного архіву Донецької області.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».